http://repositsc.nuczu.edu.ua/handle/123456789/29 2026-04-07T22:26:36Z 2026-04-07T22:26:36Z Фільчук, Ірина Юріївна http://repositsc.nuczu.edu.ua/handle/123456789/27772 2025-12-30T16:09:33Z 2025-12-01T00:00:00Z

Title: ГЛИБИННЕ ПІЗНАННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ САМООЦІНКИ ОСОБИСТОСТІ З РІЗНИМ РІВНЕМ ПОСТТРАВМАТИЧНОГО ЗРОСТАННЯ Authors: Фільчук, Ірина Юріївна

2025-12-01T00:00:00Z Чередниченко, Тетяна Володимирівна http://repositsc.nuczu.edu.ua/handle/123456789/27112 2025-12-16T11:19:24Z 2025-01-01T00:00:00Z

Title: Посттравматичне зростання особистості як психологічний феномен Authors: Чередниченко, Тетяна Володимирівна

2025-01-01T00:00:00Z Фільчук, Ірина Юріївна http://repositsc.nuczu.edu.ua/handle/123456789/26910 2025-12-12T21:02:22Z 2025-12-08T00:00:00Z

Title: Глибинне пізнання особливостей самооцінки особистості з різним рівнем посттравматичного зростання Authors: Фільчук, Ірина Юріївна Abstract: Основною метою даного дослідження є глибинне пізнання самооцінки особистості з різним рівнем посттравматичного зростання. Дослідження проводилось за участі респондентів, які пережили досвід травматизації внаслідок надзвичайної ситуації воєнного походження. В процесі роботи ми використовували опитувальник посттравматичного зростання (PTGI) Р. Тадеші та Л. Калхаун (в адаптації М.Ш. Магомед-Емінова) та методику «Шкала самооцінки Розенберга» (український переклад RSES). Після застосування опитувальника посттравматичного зростання ми змогли розділити нашу вибірку з 50-ти осіб на три групи (низький, середній та високий рівень посттравматичного зростання відповідно). 54% респондентів мають середній рівень посттравматичного зростання, що свідчить про позитивну динаміку в процесі відновлення особистості після травматизації. На етапі аналізу результатів за окремими шкалами в даному опитувальнику ми побачили цікаву картину. В шкалі «Ставлення до інших» 50% досліджуваних продемонстрували низький рівень, що свідчить про їх неготовність відкриватися світу та оточуючим і небажання покладатися на допомогу інших. Слід зауважити, що хоча високий рівень посттравматичного зростання притаманний для 28% опитуваних, за шкалою «Сила особистості» високі показники виявлені лише у 6% осіб. Обробка отриманих даних за методикою «Шкала самооцінки Розенберга» дозволила виявити три рівня самооцінки, який, на нашу думку, у відсотковому відношенні взаємопов’язаний з результатами опитувальника посттравматичного зростання. Це дало нам можливість говорити про наявність залежності рівня самооцінки від рівня посттравматичного зростання. Наступним кроком стало застосування однофакторного дисперсійного аналізу для підтвердження наявності цих відмінностей. На жаль, на математичному рівні цих відмінностей не було знайдено. Але ми вважаємо, що це може бути пов’язано з недостатньою кількістю досліджуваних. Таким чином, ми дійшли висновку, що хоча на статистично значущому рівні відмінностей між самооцінкою особистості з різним рівнем посттравматичного зростання не було виявлено, це все одно залишається актуальним питанням. Дослідження в цьому напрямку допоможе підтвердити важливість самооцінки, як важливого фактору посттравматичного зростання, який допомагає людині боротися з травматичним досвідом та психологічно відновлюватися.

2025-12-08T00:00:00Z Топчило, Анна Валеріївна http://repositsc.nuczu.edu.ua/handle/123456789/26909 2025-12-12T20:57:45Z 2025-12-08T00:00:00Z

Title: Роль та місце підтримки родини в психологічному відновленні персоналу сектору безпеки та оборони України, який зазнав поранень Authors: Топчило, Анна Валеріївна Abstract: У статті представлено результати дослідження ролі родини як ключового психологічного ресурсу у процесі відновлення поранених співробітників сектору безпеки та оборони. Метою статті є виявлення особливостей впливу сімейної підтримки на емоційний стан, психологічну адаптацію та динаміку відновлення поранених осіб, які зазнали фізичних і психічних наслідків поранень. У роботі наголошується, що в умовах воєнного стану родина виступає основним середовищем формування почуття безпеки, довіри та віри у власні сили пораненого, забезпечуючи не лише фізичну допомогу, а й потужний комплекс емоційних, соціальних, духовно-ціннісних і практичних ресурсів. Наголошено на важливості вторинної травматизації родини, як одному з найбільш складних психологічних наслідків поранення члена сім’ї і необхідності комплексного підходу психологічного супроводу в роботі. Проаналізований закордонний та вітчизняний досвід в роботі з пораненими та їх родинами на етапі психологічного відновлення. У статті представлені результати пілотажного дослідження, яке проведено в 2025 році. До вибірки досліджуваних увійшли 86 співробітників сектору безпеки та оборони України (ДСНС, НГУ, НПУ), які отримали поранення під час виконання службових завдань. Для вивчення емоційного стану застосовано методику «Шкала диференціальних емоцій» К. Ізарда. Результати первинного тестування виявили високий рівень негативних емоцій (76,15%) та тривожно-депресивних переживань (79,76%) при низькому рівні позитивних емоцій (29,17%), що свідчить про значне психоемоційне виснаження учасників. Після проведення циклу групових та індивідуальних занять, спрямованих на покращення емоційної взаємодії в родині (психоедукація, вправи на розвиток емпатії, сімейне консультування, тренінги згуртованості), спостерігалася позитивна динаміка показників: рівень гострих негативних емоцій знизився до 51,34%, тривожно-депресивних — до 46,15%, тоді як позитивні емоції зросли до 57,71%. З отриманих результатів встановлено, що системна робота з родиною пораненого має вагомий вплив на процес його психологічного відновлення, сприяє покращенню емоційного стану, підвищенню мотивації до психологічного відновлення та формуванню внутрішнього ресурсу для подолання травматичних наслідків. Отримані результати доцільно використовувати в розробці ефективних моделей та програм з психологічного відновлення, а в подальшому сформувати систему цільової підтримки для персоналу сектору безпеки та оборони, який зазнав поранень та їх родин.

2025-12-08T00:00:00Z