http://repositsc.nuczu.edu.ua/handle/123456789/87 2026-06-23T20:38:21Z http://repositsc.nuczu.edu.ua/handle/123456789/28626 Title: Вплив Української хартії вільної людини на світогляд молодих українських рятувальників ДСНС України Authors: Харламов, Михайло Іванович; Чиркіна-Харламова, Марина Анатоліївна 2026-01-01T00:00:00Z http://repositsc.nuczu.edu.ua/handle/123456789/28625 Title: СОЦІАЛЬНО-ФІЛОСОФСЬКЕ ЗНАЧЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ УКРАЇНСЬКИХ РЯТУВАЛЬНИКІВ ПІД ЧАС ВОЄННОГО СТАНУ Authors: Харламов, Михайло Іванович 2026-01-01T00:00:00Z http://repositsc.nuczu.edu.ua/handle/123456789/28624 Title: Відновлення історичної правди щодо керівника пожежної охорони міста Харків Миколи Михайлова (1893‒1958 рр.). Authors: Харламов, Михайло Іванович 2026-01-01T00:00:00Z http://repositsc.nuczu.edu.ua/handle/123456789/28622 Title: Війна як випробування мови: трансформація моральних понять у воєнному дискурсі Authors: Вороновська, Людмила Григорівна Abstract: Стаття присвячена філософському аналізу мови війни як специфічного дискурсивного простору, в межах якого відбувається глибока трансформація базових моральних понять і нормативних орієнтирів. Вихідним положенням дослідження є теза про те, що війна постає не лише як соціально-політична подія або форма збройного конфлікту, але й як граничний досвід, що піддає випробуванню саму можливість стабільного етичного мовлення. У цьому контексті мова війни розглядається не як нейтральний інструмент опису реальності, а як активний чинник формування морального судження індивіда та колективної свідомості. Матеріали, викладені в дослідженні, концептуалізують взаємозв’язок між змінами у мовному вжитку, зумовленими воєнним досвідом, та переосмисленням етичної нормативності, зокрема таких моральних понять, як відповідальність, насильство, справедливість і зло. Особливу увагу приділено аналізу того, яким чином воєнний дискурс трансформує уявлення про суб’єкта моральної дії, сприяючи зсуву від індивідуальної відповідальності до колективних і безособових форм її легітимації. Показано, що мовні практики війни не лише описують моральні дилеми, але й структурують способи їх осмислення, часто знижуючи рівень етичної рефлексії через апеляцію до необхідності, наказу або історичної неминучості. У статті здійснено філософський аналіз процесів нормалізації насильства у воєнному мовленні, зокрема, через використання евфемізмів та технократичних формулювань, що змінюють афективний і смисловий вимір моральної оцінки дії. Розглянуто трансформацію поняття справедливості в умовах війни, коли універсалістські етичні принципи поступаються логіці відплати, колективної пам’яті та ідентичнісно забарвлених наративів. Окремо проаналізовано феномен бінаризації морального простору, в межах якого зло персоніфікується та екстерналізується, що спрощує моральну навігацію, але водночас приховує складність етичних рішень. У висновках наголошується на тому, що мовні трансформації, спричинені війною, мають довготривалі наслідки для післявоєнного морального простору, впливаючи на відновлення етичної чутливості та можливість відповідального публічного мовлення. Стаття обґрунтовує необхідність критичної рефлексії над мовою війни як передумови моральної реконструкції в постконфліктному суспільстві. 2026-01-01T00:00:00Z