Психопрофілактика та психокорекція професійного відчуження у працівників Державної служби України з надзвичайних ситуацій

Abstract

Професійна діяльність працівників ДСНС, яка спрямована на ліквідацію наслідків надзвичайних ситуацій, протікає в особливих умовах і характеризується впливом значної кількості стресогенних факторів, які можуть призводити до зниження ефективності професійної діяльності, професійного вигорання і психосоматичних порушень за умовами недостатнього розвитку професійно важливих якостей. Професія пожежного-рятувальника, безумовно, одна з найнебезпечніших. Пожежні-рятувальники виконують рятувальні роботи, пов'язані з пожежогасінням, з повенями, з природними катастрофами та іншими непередбаченими нещасними випадками, а також займаються ліквідацією наслідків подібних ситуацій. Ця робота є небезпечною і такою, що вимагає довірчої співпраці – неправильне (хибне) рішення або поведінка може поставити під загрозу здоров'я, життя, майно самого рятувальника або інших людей. В екстремальних ситуаціях пожежному-рятувальнику необхідно оцінити ситуацію, прийняти правильне рішення і при цьому поводитися коректно та ефективно. Ефективність професійної діяльності пожежних-рятувальників залежить як від властивостей особистості, так і від професійно важливих якостей, ціннісних орієнтацій, знань, умінь і навичок, придбаних у проофесійному навчанні та під час професійної діяльності. Постійне зростання надзвичайних ситуацій різного ґенезу посилює психоемоційні навантаження на працівників ДСНС, породжує психологічний дискомфорт та провокує дезадаптацію рятувальників, що може призвести до відсторонення, замкнутості, відходу професіонала від професійного суспільства і діяльності, тобто до втрати професійної ідентичності. Втрата професійної ідентичності, зі свого боку, спотворює професійну спрямованість, знижує професійну активність, руйнує соціально значиму структуру професійної діяльності та відносини у професійному співтоваристві, сприяючи виникненню професійних деструкцій особистості. Професійне відчуження є наслідком деструкції професійної спрямованості, що проявляється у втраті працівником ДСНС професійної ідентичності, у байдужості до професійних обов'язків і норм, неприйнятті на себе відповідальності за знаходження сенсу професійної діяльності, заміщенні професійних цінностей і моралі цінностями і цілями іншого середовища. Діапазон сучасного сприйняття проблеми відчуження в науці дуже широкий – від констатації цього явища, визнання його природності та закономірності до вкрай песимістичних оцінок тотальності відчуження, приреченості людини і суспільства. Різноманітність смислових значень, а також необхідність пояснення складних, суперечливих зв'язків людини зі світом та іншими людьми зумовили перехід поняття відчуження з філософського плану до соціологічного і власне психологічного. За такої умови відомі в науці механізми зміни і втрати професійної ідентичності фахівців різної професійної спрямованості не відображають повністю реальних процесів, що залежать від усієї сукупності умов і власного досвіду професіонала, а також не описують психологічні особливості професійно відчуженої особистості в екстремальних умовах діяльності. Аналіз наукової літератури показує, що проблема, яка досліджується, є недостатньо розробленою в психологічній науці, а відсутність системних, науково-обґрунтованих практичних рекомендацій змістовного характеру викликає істотні ускладнення у становленні пожежних-рятувальників як професіоналів своєї справи та в готовності їх до екстремальної діяльності. Оскільки професійне відчуження негативно позначається на успішності професійної діяльності та якості життя особистості в цілому, потребують розробки програми психокорекції та психопрофілактики щодо мінімізації прояву даного феномену.