Е-ТУРИЗМ ЯК НАПРЯМ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ ДЕРЖАВИ (ЧАСТИНА 2)

Abstract

У частині 1 наукового дослідження визначено, що поширення вірусу COVID-19 в усьому світі зумовило нову хвилю розвитку етуризму. У цій частині дослідження обґрунтовано його напрямки з позиції визначення їх функціонального наповнення (соціальні медіа, рекомендації тощо). У межах Частини 2 дослідження акцентовано на розвитку екологічного туризму за допомогою застосування електронних технологій. При цьому доводиться важливість розвитку туристичної сфери загалом і екологічного туризму зокрема за допомогою використання кластерного підходу. З цією метою уточнено кільцеву модель упровадження туристичних кластерів в Україні. Установлено, що створення 10 туристичних кластерів протягом 5 років дає можливість державі отримати додаткові 500 млн дол. до бюджету, залучити від 800 млн до 1,5 млрд доларів інвестицій у туристичну сферу, а також створити 800 робочих місць в ній та суміжних сферах. Зважаючи на збільшення впливу екзогенних та ендогенних факторів на сферу туризму, визнано необхідність дослідження стану електронного представлення заповідників і національних парків. Власне кажучи, оцінено їхні веб-сайти й акаунти в соціальних мережах. Таке оцінювання здійснено за допомогою застосування контент-аналізу. Виявлено, що сьогодні не можна однозначно стверджувати про належний рівень е-представлення заповідників і національних парків. Дослідження дозволило дати оцінку готовності адміністрацій цих заповідників і національних парків до сучасних змін за допомогою таких чинників і показників: даних щодо відвідуваності; розвитку інфраструктури; факторів формування туристичного потоку. З’ясовано, що адміністрації цих заповідників і національних парків належним чином не готові до сучасних умов розвитку Індустрії 4.0. Визначено, що наразі прийнятними формами розвитку туризму є електронний та екологічний, а також їхнє поєднання. Перспективним у цьому напрямку є визначення й аналітичне оцінювання моделі упровадження е-туризму як соціальної орієнтованої й екологічної практики, а також визначення потенційних можливостей у розвитку інновацій на рекреаційних територіях