Людський фактор в системі публічного управління безпекою людини: теоретико-концептуальний аспект

Abstract

Наукова стаття присвячена комплексному дослідженню та визначенню людського фактору в системі публічного управління безпекою людини крізь призму теоретико-концептуального аспекту. Акцентовано увагу на тому, що в умовах глобалізації відбувається активний процес трансформації та реформування традиційних та вже усталених принципів державності, що дозволяє фіксувати феномени, що свідчать про кризу держави та державного управління. Це пов’язано з тим, що уніфікація одних аспектів державно-суспільного життя (правових, політичних, економічних тощо) неминуче тягне за собою зміну інших (культурно-антропологічних). Відтак, розвиток та виокремлення антропологічної концепції державного управління, що стверджує інваріантні засади консолідації та солідаризації держави, людини та суспільства, набуває особливо-важливого значення, адже це має не лише евристичну значимість за умов пошуку балансу між глобальним і регіональним у практиці вирішення проблем майбутніх антропологічних форматів держави, але й постає основоположним аспектом в контексті формування механізмів публічного управління безпекою особистості. Зроблено висновок, що у сучасних умовах політичної та цивілізаційної глобалізації, яка проявляється у специфічному поєднанні інтеграційних та дезінтеграційних процесів та сил: чим стрімкіший і невідворотніший процес уніфікації та корпоративизації політико-правової, фінансово-економічної систем, тим глибше стають міжцивілізаційні, міжкультурні, міжконфесійні розбіжності, проблематика становлення людського фактору в системі публічного управління набуває особливо-важливого значення. У світлі пошуку нових моделей консолідації сучасної держави (зокрема на основі принципів солідарності), доцільно розробляти прогностичну концепцію антропології державного управління, що враховує властивості та особливості як етнічних утворень, так і окремих людей, спрямовану на реконструкцію антропологічних констант державності та їх трансформацію на засадах культурного консерватизму та культурно-цивілізаційної ідентичності, що дозволить поєднувати як сучасні традиції та технології існування, так і історичний національний досвід.