Пріоритетні тенденції щодо реформування сфери цивільного захисту

Abstract

У статті досліджено ґенезу становлення та трансформації механізмів реформування управління у сфері цивільного захисту, зокрема щодо запровадження системи управління техногенною та поже-жною безпекою на основі управління ризиками виникнення надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру та сучасною системою цивільного захисту, що встановлюється стратегією національного розвитку України на період до 2030 року. Відзначено питання міжнародного співробі-тництва України на напряму цивільного захисту з Європейським Союзом, ООН, НАТО, у рамках Час-тково відкритої угоди Ради Європи з питань запобігання, захисту та надання допомоги у разі вели-ких природних та техногенних катастроф, Організацією з безпеки і співробітництва в Європі тощо. Показано, що забезпечення екологічної безпеки реалізується заходами зменшення вірогідності ви-никнення надзвичайних ситуацій техногенного характеру, попередженням та ліквідацією наслідків природних стихійних лих, які є загрозою життю, здоров’ю населення та навколишньому середовищу. Розглянуто напрямки дальшого розвитку сфери цивільного захисту на сучасному етапі державотво-рення у контексті децентралізації влади та європейської інтеграції України, зокрема виконання захо-дів функціонування територіальних підсистем єдиної державної системи цивільного захисту в режи-мі надзвичайної ситуації та режимі підвищеної готовності, взаємодії органів місцевого самовряду-вання та органів державної влади, аварійно-рятувальних підрозділів Оперативно-рятувальної слу-жби цивільного захисту і місцевої пожежної охорони, надання методичної допомоги громадам в ор-ганізації місцевої добровільної пожежної охорони. Визначена доцільність розробки стандартів орга-нізаційно-правового забезпечення усіх суб’єктів ЄДСЦЗ, починаючи з найнижчої ланки – об’єднаної територіальної громади.