Можливості розвитку суб’єктивного благополуччя у працівників ризиконебезпечних професій

Abstract

Масштабні дослідницькі проекти демонструють докази дуже обмежених можливостей впливу на суб’єктивне благополуччя через психологічні інтервенції. В роботі обговорюються деякі можливі причини. Серед них, результати можуть бути наслідком відсутності концептуальної ясності щодо визначення самого конструкту «суб’єктивне благополуччя», розробкою вченими великого різноманіття теорій та моделей благополуччя, помилкового акценту на результати суб’єктивного благополуччя, замість націленості на предиктори (наприклад, позитивні стосунки з колегами на роботі), фрагментарний методологічний підхід при розробці психокорекційних заходів. Деякі дослідники взагалі піддають сумніву можливості зміни благополуччя в довготривалій перспективі. Вони стверджують, що рівень нашого індивідуального благополуччя насамперед визначається генами, і що ми швидко й повністю адаптуємося до будь-яких змін життєвих обставин. Класичні теорії гедоністичної адаптації припускають, що стійкі зміни суб’єктивного благополуччя неможливі, тому що його рівень неминуче повертається до свого вихідного показника. Даний феномен називають по-різному: контрольною точкою для суб’єктивного благополуччя, гедоністичною біговою доріжкою, динамічною рівновагою або гедоністичною адаптацією, – і передбачається, що він насамперед визначається спадковими факторами та залежить від стійких рис особистості. За таких умов виникає питання можливості розвитку, корекції особистісного суб’єктивного благополуччя, в тому числі і у працівників ризиконебезпечних професій. Показано, що сучасні теоретичні розробки, такі як уточнена теорія уставок, теорія гомеостазу та модель запобігання гедоністичній адаптації пропонують різні пояснення цим результатам. Як результат, формулюється загальний висновок, що хоча суб’єктивне благополуччя й залишається достатньо стабільним для більшість людей, проте довгострокові зміни все ж таки можливі.