Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал: http://repositsc.nuczu.edu.ua/handle/123456789/16994
Повний запис метаданих
Поле DCЗначенняМова
dc.contributor.authorХмиров, Ігор Михайлович-
dc.date.accessioned2023-01-25T09:54:00Z-
dc.date.available2023-01-25T09:54:00Z-
dc.date.issued2022-
dc.identifier.citationВісник НУЦЗ України. Серія: Державне управлінняuk_UA
dc.identifier.issnDOI: 10.52363/2414-5866-2022-1-36-
dc.identifier.urihttp://repositsc.nuczu.edu.ua/handle/123456789/16994-
dc.descriptionПостановка проблеми. В сучасному світі неодмінним чинником забезпечення повноцінного і гармонійного розвитку особистості, її прав, свобод і законних інтересів виступає взаємна відповідальність держави та особи, яка у свою чергу, є важливим і ефективним способом обмеження державної влади [1, c. 75]. З одного боку, такого роду відповідальність є неодмінним атрибутом обмеження органів державної влади та органів місцевого самоврядування від свавілля, зловживання владою, а з другого – запорукою правомірної поведінки особи. І не зважаючи на те, що на сьогодні більшість видів юридичної відповідальності та конкретних санкцій, за допомогою яких вони реалізуються, орієнтовані саме на відповідальність особи перед державою, це не применшує важливості та значення розробки питань несення відповідальності державою за свою діяльність перед суб’єктами приватного права. При цьому не можна не погодитися з думкою Н. Оніщенко, що до проявів здатності держави бути відповідальною перед людиною належить обов’язок відшкодування за свій рахунок чи за рахунок органів місцевого самоврядування матеріальну і моральну шкоду, завдану незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень [6, c. 92]. Невипадково у ст. 56 Конституції України законодавець передбачив право кожного на відшкодування шкоди, завданої органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень [3]. Разом із цим, у законодавстві передбачається ряд випадків, коли шкода, завдана державою, не підлягає відшкодуванню. До такого роду випадків віднесено, зокрема, заподіяння шкоди Державною службою з надзвичайних ситуацій при гасінні пожеж. Указане питання врегульоване у законодавстві, проте й сьогодні виникає ряд проблемних запитань у цій сфері, які потребують свого вирішення.uk_UA
dc.description.abstractРозглянуто особливості вирішення у вітчизняному законодавстві питання про відшкодування шкоди, завданої Державною службою з надзвичайних ситуацій при гасінні пожеж. Визначено, що шкода, завдана Державною службою України з надзвичайних ситуацій при гасінні пожеж, має не відшкодовуватися лише у ви падку дотримання порядку проникнення до житла особи.uk_UA
dc.language.isoukuk_UA
dc.publisherНаціональний університет цивільного захисту Україниuk_UA
dc.relation.ispartofseriesДержавне управління;2022 (1)-
dc.subjectгасіння пожежі, Державна служба України з надзвичайних ситуацій, несанкціонований доступ, відшкодування шкоди, матеріальні збитки.uk_UA
dc.subjectгасіння пожежі, Державна служба України з надзвичайних ситуацій, несанкціонований доступ, відшкодування шкоди, матеріальні збитки.uk_UA
dc.titleОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВІДШКОДУВАННЯ ЗБИТКІВ, ЗАВДАНИХ ДЕРЖАВНОЮ СЛУЖБОЮ УКРАЇНИ З НАД ЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ ПРИ ГАСІННІ ПОЖЕЖuk_UA
dc.title.alternativeORGANIZATIONAL AND LEGAL PROVISION OF COMPENSATION FOR DAMAGES CAUSED THE STATE EMERGENCY SERVICE OF UKRAINE FOR FIRE EXTINGUISHINGuk_UA
dc.typeArticleuk_UA
Розташовується у зібраннях:ВІСНИК НУЦЗ УКРАЇНИ. СЕРІЯ: ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ 2022 (1)

Файли цього матеріалу:
Файл Опис РозмірФормат 
Khmyrov.pdf521,3 kBAdobe PDFПереглянути/Відкрити


Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.