Встановлення відповідності міжнародного та національного методів класифікації газопароповітряних вибухонебезпечних зон

Abstract

Виявлені розбіжності міжнародного та національного методів класифікації газопароповіт- ряних вибухонебезпечних зон (метод остаточної редакції ДСТУ EN IEC 60079-10-1 та метод НПАОП 40.1-1.32) на прикладі приміщень насосних станцій для перекачування світлих нафто- продуктів. При застосуванні міжнародного методу може утворюватися або вибухонебезпечна зона класу 1, або вибухонебезпечна зона класу 2, або вибухонебезпечна зона не утворюється. Клас зони залежить від масової швидкості витоку бензину та швидкості вентиляції (при високій масової швидкості витоку бензину та низькій швидкості вентиляції утворюється зона класу 1; при збільшенні швидкості вентиляції та незмінності швидкості витоку бензину або створюється зона класу 2 або умови для її створення відсутні). Вибухонебезпечна зона класу 2 набуває знач- них розмірів тільки при значних аварійних витоках (зокрема має місце на відстані 5 м при сума- рній масовій швидкості витоку 132,81 г на 1 кг бензину, що перекачується). Вибухонебезпечна зона займає усе приміщення тільки у випадку перевищення її розміру геометричних розмірів приміщення з урахування місця викиду небезпечної речовини. Час існування вибухонебезпечної зони залежить від стаціонарної фонової концентрації бензину за логарифмічним законом. Крат- ність повітрообміну у приміщенні суттєво впливає на час існування вибухонебезпечної зони. При застосуванні національного методу у приміщенні може утворюватися або вибухонебезпечна зона класу 2 або вибухонебезпечна зона відсутня. Критерії утворення вибухонебезпечної зони різними методами суттєво відрізняються. Усунення виявлених розбіжностей можливе або пов- ним переходом на європейські технологічні регламенти зі скасуванням національного методу розрахунку або вбудовуванням міжнародного методу розрахунку в наявні національні правила після їх комплексної технічної експертизи.