ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВУ ПОВТОРНОГО НАНЕСЕННЯ ЗАХИСНОГО ПОКРИТТЯ НА ВОГНЕЗАХИСТ БАВОВНЯНИХ ТЕКСТИЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ

Abstract

Під час вогневих випробувань на зразках визначали час початку обвуглення тканини, час початку її руйнування, час остаточного горіння та тління. Площу пошкодження тканини визначали на окремій серії зразків, піддаючи їх дії вогню протягом 8с. Всі зразки після видалення джерела вогню не підтримували горіння, але остаточне тління спостерігалося у зразків, які не містили антипіренів. Встановлено, що підвищення концентрації золю призводе до зниження часу початку руйнування тканини. Звісно, навіть самий поганий результат (21с) був в 2,5 рази більший за результат не обробленої тканини. Було встановлене різке зменшення (вдвічі) часу початку руйнування покриттів на основі золів SiO2 з концентрацією 11% та вище. Це може бути пояснено тим, що з підвищенням концентрації вихідного золю збільшується товщина покриття. Враховуючи, що з часом поверхня покриття кілька дезактивується, а три шари покриття з’єднуються між собою за рахунок конденсації поверхневих гідроксильних груп під час термічної обробки, шари між собою з’єднуються неоднорідно, тому в покритті утворюються неоднорідності. Чим вище концентрація золю, тим товще та менш однорідне покриття. Використання антипіренів, в основному, запобігає остаточному тлінню зразків, але не підвищує час початку обвуглення та руйнування тканини. Це, ймовірно, пояснюється не рівномірним відщепленням поверхневих ОН-груп під час вогневих випробувань, що є причиною від’єднання також і молекул антипіренів.