Соціальна відповідальність держави, суспільства, громадянина

Abstract

Тенденції соціалізації суспільства а також особливості української ситуації, а саме: загальна соціально-політична криза в країні і, в той же час, збільшення попиту на соціально-відповідальне поводження серед постраждалого населення в Україні, зумовлює такий аспект формування технологій управління господарюванням, який поєднаний із функціонуванням корпоративних структур та розвитком їхньої соціальної повноцінності. Проблематика обумовлюється тим, що задля забезпечення збалансування інтересів сторін соціального діалогу, соціально відповідальної поведінки необхідне поширення ідеології й технології соціальної відповідальності, впровадження в практику всіх економічних структур, державних, підприємницьких, профспілкових, ідеї справедливого соціального договору, а не конфронтації. Це актуалізує розробку теорій та інструментарію політики соціальної відповідальності підприємства. Метою статті є виведення теоретичних положень соціальної відповідальності держави і встановлення практичного інструментарію їхнього застосування, аналітично використовуючи матеріали вітчизняних і зарубіжних публікацій в контексті соціальної етики. Для досягнення мети використано методологію: індуктивного узагальнення даних, порівняння та аналогії, дедуктивного виведення нового знання. Установлено прийнятні за сучасних умов теорії феномену соціальної відповідальності, а саме: ділові професійні практики, персонал-технології (перепідготовка, навчання), регулювання у сфері безпеки праці і гігієни (підвищення рівня охорони праці), підтримка зв’язків з громадою, екологічна соціальна відповідальність. Запропоновані засоби інструментарію їхнього застосування (гранти, стипендії, соціальні інвестиції, благодійництво, спонсорство, фонди місцевих громад). DOI: https://doi.org/10.33216/2219-2654-2024-63-1-37-48 38 Показано, що соціальна відповідальність – це добровільний внесок суб’єкта господарювання у розвиток суспільства в економічній, соціальній, екологічній сферах; зобов’язання компанії щодо етичності суб’єкт-об’єктних взаємостосунків, сприяння сталому розвитку господарювання, громади і суспільства.