Психологічні особливості переживання травматичного досвіду українськими переселенцями

Abstract

Із початку війни проти України велика кількість осіб була змушена переміститися за кордон або в інші частини країни, де не ведуться активні бойові дії. Процеси такого переміщення є сихотравмуючими для особистості. Теоретичний аналіз наявної літератури показує, що серед вимушених переселенців спостерігаються психологічні розлади різноманітного спектру, пов'язані із переживаннями екстремальних подій, хронічним стресом та відчуттям безпорадності перед небезпекою. У нашому дослідженні, з метою дослідження особливостей переживання травматичного досвіду українськими переселенцями ми поділили вибірку на три групи: 1) люди, які вимушено здійснили переїзд із постійного місця проживання за кордон; 2) переїхали за кордон, але повернулися до України; 3) місце проживання не змінювали. За результатами виявлено, що фактично всі респонденти повідомили про погіршення здоров’я та емоційного стану, що вказує на прямий негативний вплив тривалого стресу війни на загальне благополуччя переселенців. Також діагностовано, що погіршення матеріального становища є опосередкованим чинником психологічної травматизації в умовах воєнного конфлікту. Встановлено, що передислокація виступає додатковим стрес фактором, найвищі бали за шкалою суб’єктивної оцінки стресових подій у групі з досвідом вимушеного переселення за кордон із подальшим поверненням до України. Ті, хто не покидав своїх домівок попри загрозу відчувають менше стресу, оскільки перебувають у більш знайомому та підтримуючому середовищі й загалом змогли адаптуватися до пролонгованої обстановки невизначеності. За результатами вивчення ПТСР, можна констатувати, що люди, які із-за війни вимушено виїхали за кордон і там залишилися найбільш психологічно травмовані, у них більш виражені негативні відстрочені реакції реагування. Переселенці після переїзду із-за кордону до України статистично значуще проявляють вищий рівень психологічного благополуччя. Можливо через повернення до звичних умов життя підвищується психологічний ресурс особистості, який загалом мобілізує роботу організму, що і статистично значуще відображається й у кращому фізичному самовідчутті.