Психологічні особливості життєстійкості внутрішньо переміщених осіб

Abstract

В статті розглядається питання вивчення життєстійкості у осіб, що внаслідок повномасштабного вторгнення були вимушені покинути власні домівки, рятуючись від війни. Життєстійкість відноситься до особливого класу особистісних та індивідуальних характеристик людини, які по праву можна вважати пов'язаними з духовними, ціннісними та моральними характеристиками особистості. Вони визначають такі орієнтири та особисті якості людини як – розуміння сенсу життя, доброчесність, наявність соціального інтересу, мотивованість на досягнення поставлених цілей, дотримання принципів віри, оптимізму, любові та самовіддачі. Феномен життєстійкості включає емоційно насичене поняття слова «життя» і психологічно актуальну властивість «стійкість». Життєстійкість як якість є своєрідною базою, що допомагає переробляти стресові впливи і трансформувати негативні враження у нові можливості, що особливо необхідно для людей, що були вимушені залишити рідні домівки та переїхати через війну у інші області чи навіть за кордон. Переселенці – це та категорія населення України, що потребує як ніхто інший психологічної допомоги та підтримки. А формування в них життєстійкості сприятиме їх швидкій адаптації до нових умов життя, організації дозвілля, розширення кола знайомств та самореалізації. У досліджені показано психологічні особливості прояву життєстійкості у переселенців жіночої статі та у переселенців чоловічої статі. Продемонстровано відмінності у стратегії обрання поведінкових паттернів у складних умовах життєдіяльності. Також наведено результати вивчення смисложиттєвих орієнтацій переселенців та показано відмінності у виборі ними копінг-стратегій, як механізмів прояву життєстійкості особистості в надскладних ситуаціях.