Нормативно-правовий регламент діяльності підрозділів ДСНС України під час воєнного стану: психологічний аспект

Abstract

У статті розглянуто проблему нормативно-правової регламентації діяльності, яка має міждисциплінарний характер – як правовий, так і психологічний. Визначено оновлення й адаптацію нормативно-правової бази Державної служби України з надзвичайних ситуацій (далі – ДСНС України) в умовах повномасштабного вторгнення та виділено чинники впливу на психологічний стан особового складу. З початку широкомасштабної агресії ДСНС України функціонує в режимі «ПОВНА ГОТОВНІСТЬ», що регламентується низкою законів і постанов Кабінету Міністрів України, які оновлюються з урахуванням специфіки воєнного стану. Досвід діяльності підрозділів ДСНС України в зоні Антитерористичної операції/Операції Об’єднаних Сил (далі – АТО/ООС) став підґрунтям для розроблення нових документів, які регулюють їхню діяльність. Однак до 24.02.2022 повноцінна нормативно-правова база для роботи в умовах бойових дій регулювалася лише на місцевому рівні в зоні проведення АТО/ООС. Основною метою оновлення нормативно-правових документів є не лише забезпечення ефективного реагування на надзвичайні ситуації, спричинені військовою агресією, а й збереження життя рятувальників. Низка нових рекомендацій та інструкцій є яскравими прикладами системного підходу. Наведені в статті документи деталізують алгоритми дій, включаючи заходи особистісної безпеки, організацію взаємодії з іншими підрозділами сектору безпеки та оборони України й принципи прийняття управлінських рішень з урахуванням оперативної обстановки. Підкреслено, що діяльність ДСНС України в умовах активних бойових дій є фізично та психологічно виснажливою. Отримані результати стверджують, що попри впроваджені заходи безпеки постійне перебування в умовах підвищеної небезпеки призводить до значного психологічного перевантаження й ризику розвитку негативних психічних станів. Додатковими стрес-факторами є інформаційний стрес, пов’язаний із браком актуальної інформації про оперативну обстановку, а також виражена стигматизація щодо дотримання особистісної безпеки. Водночас чіткі інструкції у вигляді рекомендацій та алгоритми, що мають психоедукаційний характер, відіграють ключову роль у формуванні відчуття контролю під час виконання завдань за призначенням, зменшення невизначеності й підкріплення поведінки самозбереження. Вони допомагають рятувальникам адаптуватися до екстремальних умов і підвищують їхню компетентність, незважаючи на те що ознайомлення з переліком потенційних небезпек може викликати відчуття тривоги, страху, відмови від виконання завдань. У статті наголошено про важливість подальшого розвитку системної психологічної підготовки у вигляді проходження спеціальних тренінгів для рятувальників, що стане запорукою їхньої ефективної й безпечної роботи в умовах безпрецедентних викликів воєнного часу