Професійна життєстійкість особистості пожежних-рятувальників в умовах воєнного стану як основа психологічної реабілітації

Abstract

В екстремальних умовах професійної діяльності працівників ДСНС, яка пов’язана із високим рівнем стресу, ризиками, емоційним навантаженням, втратами психічного здоров’я саме життєстійкість особистості виступає ключовим психологічним ресурсом, що дає змогу ефективно справлятися з труднощами, зберігати психологічне благополуччя та професійну ефективність. Зарубіжні та вітчизняні науковці розглядають феномен життєстійкості як особистісну характеристику, яка надає здатність особистості протистояти впливам стресових факторів і запобігати наступним проявам симптомів психологічної дезадаптації з позиції різних теоретичних концепцій. Окрім цього у вітчизняних наукових дослідженнях цей феномен розглядається з точки зору його особливостей в екстремальних умовах. Це уточнює поняття професійної життєстійкості, яку ми маємо розглядати як комплексну професійно важливу властивість, яка надає особистості професіонала спроможність протистояти екстремальним ситуаціям у роботі, підтримувати професійну надійність та ефективність, попереджувати виникнення та розвиток професійної дезадаптації, розлади здоров’я та сприяє його особистісному та професійному зростанню. При цьому, сучасні психологічні особливості професійної життєстійкості пожежних-рятувальників ДСНС в умовах воєнного стану визначаються не тільки впливом несприятливих факторів професійного середовища, а й залежать від відстані місця виконання завдань за призначенням від зони активних бойових дій. Результати експериментального дослідження із використанням Опитувальника професійної життєстійкості особистості (О. Кокун) показали статистично значущі відмінності життєстійкості працівників ДСНС з різними районами виїзду (в залежності від наближення до зони активних бойових дій) за шкалами «Професійна включеність», «Мотиваційний компонент професійної життєстійкості» та «Соціальний компонент професійної життєстійкості». Отримані показники за критеріями шкал опитувальника та їхні відмінності можуть слугувати базою для розробки відповідних психологічних програм відновлення та реабілітації. Незалежно від близькості до зони активних бойових дій, усі пожежні-рятувальники зазнають значного психологічного навантаження, що знижує рівень їхньої професійної життєстійкості, тому це вимагає створення окремих психологічних тренінгів як складових диференційованих програм психологічного відновлення та психологічної реабілітації, які базуються на профілактиці втрати та підвищення професійної життєстійкості особистості. Запропоноване дослідження не є вичерпним щодо означеної тематики, зокрема, потребують подальшої розробки теоретичні та експериментальні моделі програм психологічного відновлення, психологічної реабілітації, які спрямовані на підвищення рівня професійної життєстійкості особистості працівників ДСНС тощо.