ІНСТИТУЦІЙНІ БАР'ЄРИ ВПРОВАДЖЕННЯ ІННОВАЦІЙ У ПУБЛІЧНОМУ СЕКТОРІ УКРАЇНИ

Abstract

Стаття присвячена дослідженню системних інституційних перешкод, які гальмують процеси впровадження інновацій у публічному секторі України, зокрема у сфері цифрової трансформації державного управління. Незважаючи на декларовану політичну волю до модернізації та наявність відповідних стратегічних документів, практична реалізація інноваційних ініціатив стикається з багатовимірними бар'єрами інституційного характеру. Проблема полягає у складній взаємодії застарілих нормативно-правових механізмів, організаційної інертності бюрократичних структур, відсутності сформованої інноваційної культури серед державних службовців та системних економічних обмежень у розподілі ресурсів. Метою роботи є ідентифікація, систематизація та класифікація ключових інституційних бар'єрів впровадження інновацій у вітчизняному публічному секторі з розробкою практичних рекомендацій щодо їх подолання. У дослідженні застосовано інституційний підхід для аналізу формальних і неформальних правил, що регулюють інноваційні процеси, а також системний аналіз для виявлення взаємозв'язків між різними типами бар'єрів. Основна частина роботи представляє авторську класифікацію інституційних бар'єрів за чотирма категоріями: правово-регуляторні, організаційно-управлінські, культурно-поведінкові та економіко-фінансові, з детальним аналізом механізмів їх дії та впливу на результативність державної інноваційної політики. Висновки дослідження обґрунтовують необхідність комплексного підходу до трансформації інституційного середовища через синхронізовані зміни у законодавстві, організаційних процедурах, системі стимулів для державних службовців та механізмах фінансування інноваційних проектів, що створить передумови для ефективної модернізації публічного сектору України.