Професійна заздрість, як соціально-психологічний предиктор зниження надійності професійної діяльності фахівців ДСНС України

Abstract

У статті здійснено теоретико-методологічний аналіз проблеми впливу професійної заздрості на надійність професійної діяльності фахівців екстремального профілю діяльності, зокрема працівників Державної служби України з надзвичайних ситуацій (далі – ДСНС України). Підкреслено, що в умовах тривалої війни та високої інтенсивності операцій рятувальників, питання надійності професійної діяльності набуває стратегічного значення, оскільки від злагодженості, точності та узгодженості їхніх дій залежить безпека як особового складу, так і цивільного населення. Обґрунтовано, що у структурі екстремальної професійної діяльності поряд із технічними та психофізіологічними чинниками суттєву роль відіграють соціально-психологічні процеси, які визначають якість командної взаємодії. Міжособистісна згуртованість розглядається як психологічний механізм, що підтримує єдність дій колективу, проте її стабільність може бути порушена впливом латентних емоційних чинників, серед яких особливе місце посідає професійна заздрість. Показано, що феномен заздрості ґрунтується на механізмах соціального порівняння і може набувати як конструктивних (доброзичлива заздрість), так і деструктивних (зловмисна заздрість) форм. Остання чинить руйнівний вплив на соціально-психологічний клімат колективу, провокуючи недовіру, емоційну напруженість, приховування знань і порушення командної координації. На основі аналізу сучасних наукових джерел розроблено чотириблокову теоретичну модель впливу професійної заздрості на надійність професійної діяльності працівників ДСНС. У моделі відображено послідовний причинно-наслідковий ланцюг: соціальне порівняння / виникнення професійної заздрості → зниження рівня довіри та відкритості → навмисне приховування знань → зниження рівня надійності професійної діяльності. Такий підхід дозволяє розглядати заздрість не лише як індивідуально-емоційне переживання, а як системний соціально-психологічний чинник, що визначає ефективність командної взаємодії в умовах ризику та відповідальності. Зазначено, що деструктивні наслідки професійної заздрості проявляються у зниженні морально-психологічної стійкості колективу, погіршенні емоційного клімату та зменшенні ефективності внутрішньої комунікації, що, у свою чергу, підвищує ризики помилок під час виконання складних оперативних завдань. Професійна заздрість у цьому контексті розглядається як організаційний ризик, здатний порушити роботу системи управління і знизити надійність колективних дій у надзвичайних ситуаціях. Водночас підкреслено, що вплив професійної заздрості є керованим за умови створення в організації середовища психологічної безпеки. Ефективна профілактика її деструктивних проявів передбачає розвиток довіри, культуру відкритого обміну знаннями, етичне лідерство, колегіальність управлінських рішень і підвищення рівня емоційної компетентності персоналу. Розвиток здатності до усвідомлення та конструктивної трансформації заздрості сприяє перетворенню потенційно негативного емоційного стану у ресурс професійного зростання. Результати дослідження мають важливе практичне значення для системи психологічного супроводу персоналу ДСНС. Вони можуть бути використані при розробленні програм психопрофілактики, тренінгів командної взаємодії та заходів із формування культури психологічної безпеки в підрозділах екстремального профілю. У перспективі, запропонований підхід створює підґрунтя для формування нової парадигми психологічної надійності, у межах якої людський фактор розглядається як ключовий ресурс забезпечення ефективності та стійкості системи цивільного захисту України.