Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал: http://repositsc.nuczu.edu.ua/handle/123456789/28004
Повний запис метаданих
Поле DCЗначенняМова
dc.contributor.authorКоломоєць, Аліна Миколаївна-
dc.date.accessioned2026-03-23T12:14:45Z-
dc.date.available2026-03-23T12:14:45Z-
dc.date.issued2026-03-
dc.identifier.citationStredoevropsky vestnik pro vedu а vyzkumuk_UA
dc.identifier.issn2336-3630-
dc.identifier.urihttp://repositsc.nuczu.edu.ua/handle/123456789/28004-
dc.description.abstractУ статті осмислено психоемоційну саморегуляцію командирів як вагомий психологічний чинник, від якого залежить збереження боєздатності підрозділу в умовах бойового навантаження. Актуальність теми зумовлена тим, що сучасна військова діяльність відбувається в обстановці тривалої загрози, інтенсивного емоційного напруження, дефіциту часу, високої відповідальності та постійної необхідності ухвалювати рішення в ситуаціях невизначеності. За таких обставин командир виконує не лише управлінську, а й стабілізаційну психологічну функцію, оскільки через його поведінку, стиль взаємодії, емоційний тон і здатність до самовладання значною мірою визначаються згуртованість особового складу, рівень довіри всередині підрозділу та ефективність виконання бойових завдань. У роботі обґрунтовано, що психоемоційна саморегуляція не зводиться до простого пригнічення переживань. Вона є комплексною системою внутрішньої організації психічної діяльності, яка охоплює усвідомлення власного стану, контроль інтенсивності емоційних реакцій, підтримання конструктивного способу мислення, вольову мобілізацію та керування поведінкою відповідно до бойової ситуації. З’ясовано, що високий рівень розвитку саморегуляційних умінь у командира сприяє збереженню ясності мислення, упорядкованості рішень, дисциплінованості управлінських дій та стійкості підрозділу до дезорганізуючих впливів бойового стресу. Показано, що психоемоційна саморегуляція має не лише індивідуальне, а й групове значення, оскільки через механізми емоційного зараження, наслідування та міжособистісної довіри стан командира безпосередньо позначається на морально-психологічному кліматі військового колективу. Доведено, що сформованість саморегуляції знижує ризик емоційного виснаження, конфліктності, імпульсивного стилю керівництва та порушення керованості підрозділу. Водночас дефіцит цієї якості підвищує імовірність бойової дезадаптації, виснаження та негативних постстресових наслідків. Зроблено висновок, що психоемоційна саморегуляція командирів має розглядатися як обов’язковий компонент психологічної готовності до виконання службово-бойових завдань та як важлива складова системи психологічного забезпечення військової діяльності.uk_UA
dc.language.isoukuk_UA
dc.publisherPublishing house Education and Science s.r.ouk_UA
dc.subjectпсихоемоційна саморегуляціяuk_UA
dc.subjectкомандирuk_UA
dc.subjectбойовий стресuk_UA
dc.subjectбоєздатність підрозділуuk_UA
dc.subjectвійськове управлінняuk_UA
dc.subjectпсихологічна стійкістьuk_UA
dc.subjectморально-психологічний станuk_UA
dc.titleПсихоемоційна саморегуляція командирів як чинник збереження боєздатності підрозділуuk_UA
dc.typeArticleuk_UA
Розташовується у зібраннях:Кафедра психології діяльності в особливих умовах

Файли цього матеріалу:
Файл Опис РозмірФормат 
Vyp_2_03_26 (1).pdf473,19 kBAdobe PDFПереглянути/Відкрити


Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.