Детермінанти посттравматичного зростання учасників бойових дій

Abstract

Актуальність дослідження зумовлена зростанням кількості осіб, які зазнали впливу бойових і психотравмувальних подій в умовах повномасштабної війни в Україні, а також потребою переорієнтації психологічної науки з вивчення лише негативних наслідків травми на дослідження потенціалу особистості до відновлення і розвитку після кризових переживань. Метою статті є визначення ключових чинників, що сприяють формуванню посттравматичному зростанню учасників бойових дій. Розкрито сутність функціонально-дескриптивної моделі посттравматичного зростання Р. Тедескі та Л. Калхун та охарактеризовано п’ять базових проявів посттравматичного зростання: покращення міжособистісних взаємин, відкриття нових можливостей, особистісне зміцнення, духовно-екзистенційні зміни та поцінування життя. Установлено, що детермінанти посттравматичного зростання мають багаторівневий характер і можуть бути об’єднані у три групи. До індивідуально-психологічних належать особистісні риси, оптимізм, самоефективність, локус контролю, когнітивна гнучкість, здатність до осмислення травматичного досвіду та конструктивні копінг-стратегії. Соціально-психологічними чинниками виступають соціальна підтримка, згуртованість, соціальне визнання, підтримка сім’ї та значущих осіб, духовні й релігійні ресурси. До ситуаційно-демографічних чинників віднесено вік, стать, соціальний статус, інтенсивність і тривалість бойового досвіду, а також особливості травматичних обставин. Зроблено висновок, що посттравматичне зростання є результатом взаємодії внутрішніх ресурсів особистості та зовнішніх умов соціального середовища. Перспективним напрямом подальших досліджень визначено емпіричне вивчення специфіки детермінант посттравматичного зростання в учасників бойових дій.