ОЦІНЮВАННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ МОДЕЛІ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ У СФЕРІ РЕАБІЛІТАЦІЇ ОСІБ З ІНВАЛІДНІСТЮ

Abstract

У статті здійснено комплексне та систнемне дослідження теоретико-методологічних засад оцінювання ефективності моделі державного управління у сфері реабілітації осіб з інвалідністю в умовах сучасних трансформацій публічної політики. Обґрунтовано необхідність переходу від фрагментарного аналізу результатів реабілітаційних заходів до системного підходу, що поєднує медичні, соціальні, економічні та управлінські компоненти. Визначено, що ефективність державного управління у цій сфері має оцінюватися з урахуванням рівня відновлення функціональних можливостей осіб, їхньої соціальної інтеграції, доступності та якості реабілітаційних послуг, а також результативності використання ресурсів. Проаналізовано основні наукові підходи до оцінювання ефективності, зокрема результатоорієнтований, індикаторний, системний та соціальний, і визначено їх переваги та обмеження. Особливу увагу приділено використанню Міжнародної класифікації функціонування, обмежень життєдіяльності та здоров’я як інструменту кількісного вимірювання результатів реабілітації. Доведено доцільність формування комплексної системи індикаторів, що охоплює як кількісні, так і якісні параметри, включаючи доступність послуг, їх безперервність, рівень задоволеності отримувачів, а також відповідність міжнародним стандартам. Встановлено, що існуюча система оцінювання в Україні характеризується відсутністю уніфікованих підходів, фрагментарністю даних та недостатнім рівнем інтеграції інформаційних ресурсів, що ускладнює проведення об’єктивного аналізу ефективності. Обґрунтовано необхідність впровадження сучасних механізмів моніторингу, цифрових інструментів та міжвідомчої координації. Зроблено висновок, що удосконалення системи оцінювання ефективності державного управління у сфері реабілітації сприятиме підвищенню якості публічної політики, забезпеченню прав осіб з інвалідністю та формуванню інклюзивного суспільства.