КООРДИНАЦІЯ СУБ’ЄКТІВ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ У СФЕРІ ВІДНОВЛЮВАЛЬНОЇ ЕНЕРГЕТИКИ УКРАЇНИ В УМОВАХ АДАПТАЦІЇ ДО ACQUIS ЄС

Abstract

У статті досліджено координацію суб’єктів публічного управління у сфері відновлюваної енергетики України в умовах адаптації до acquis Європейського Союзу. Актуальність теми зумовлена поєднанням енергетичних, безпекових, кліматичних та євроінтеграційних викликів, які потребують не лише нормативного наближення до права ЄС, а й формування спроможної системи міжвідомчої та багаторівневої взаємодії. Метою статті є комплексний аналіз координаційних механізмів у сфері відновлюваної енергетики України, визначення їхніх інституційних обмежень та обґрунтування напрямів удосконалення з урахуванням європейських підходів до інтегрованого стратегічного планування, моніторингу, цифрового обміну даними та багаторівневого врядування. Методологічну основу дослідження становлять системний, інституційний, порівняльний і структурно-функціональний підходи. Використано методи аналізу, синтезу, узагальнення, порівняння та інституційного моделювання. У результаті дослідження встановлено, що розвиток відновлюваної енергетики має міжсекторальний характер і потребує узгодження енергетичної, кліматичної, економічної, регіональної, інвестиційної та безпекової політик. Виявлено, що національна система публічного управління у сфері ВДЕ характеризується фрагментарністю повноважень, переважанням ситуативної міжвідомчої взаємодії, недостатньою інтеграцією стратегічних документів, обмеженою участю місцевого самоврядування у формуванні політики та нерозвиненістю цифрових інструментів координації. Узагальнено європейські підходи, що ґрунтуються на Директиві (ЄС) 2018/2001, Директиві (ЄС) 2023/2413, Регламенті (ЄС) 2018/1999, національних енергетично-кліматичних планах, циклічному моніторингу та оцінці результатів політики. У висновках обґрунтовано, що підвищення ефективності координації потребує інституціоналізації процедур взаємодії, практичної імплементації Національного енергетичного та кліматичного плану України до 2030 року, розвитку єдиних інформаційних платформ, посилення ролі громад і регіонів, а також запровадження системи регулярного моніторингу координаційної спроможності. Реалізація цих напрямів сприятиме формуванню цілісної системи публічного управління, здатної забезпечити ефективну адаптацію України до acquis ЄС у сфері відновлюваної енергетики.