Париж як текст в інтерпретації В. Винниченка-романіста – від міфологічного до модерного

Abstract

У статті зроблено спробу на матеріалі романів В. Винниченка “Поклади золота”, “Рівновага” проаналізувати смислові домінанти в інтерпретації Парижа як подвійного простору (ідеального та реального), представленого в міфологічній, символічній і психологічній площинах. Відповідно, як трансформація міфу про “культурну столицю”, опозиції “свій” / “чужий”, “схід” / “захід”, у тому числі, локальних складових топосу й міста як “павутиння”; “бездомність” і “закинутість” як прояви інобуття. Окремо досліджені мотиви театральності, маски, світлові, добові, метеорологічні антиномії, які, вважаємо, сукупно витворюють урбаністичний простір цих творів.