Романістика В. Винниченка в контексті "диявольського" дискурсу в європейській літературі кінця ХІХ - початку ХХ століття

Abstract

У статті зроблено спробу дослідити специфіку художнього втілення дискурсу ірраціонального на матеріалі романів В. Винниченка „Записки кирпатого Мефістофеля”, „Лепрозорій”, посередництвом зіставлення персонажів українського митця Якова Михайлюка-Мефістофеля та Жозефа Матура із Еріком Фальком Ст. Пшибишевського (роман „Homo sapiens”), опосередковано – із „романами-міфами” Л. Андреєва („Щоденник Сатани”) й Ф. Сологуба („Дрібний біс”). Аналіз психічного ірраціонального здійснено через показ психосвіту зображених осіб: упливи інстинктів Еросу й Танатосу на їх поведінкову модель, поява ідеї-фікс „надлюдини”, „цивілізаційного диявола”, „Мефістофеля”. Окремий аспект – власне художні прийоми представлення дискурсу ірраціонального за допомогою мотивів двійництва та дзеркала.