Проблемні питання по створенню та застосуванню прогностичного апарату з оцінки ризику виникнення аварії на потенційно небезпечних об’єктах

Abstract

Згідно останніх досліджень гостро стоїть питання забезпечення безпеки хімічно-небезпечних об’єктів в цілому та об’єктів, до складу яких входять аміачні холодильні установки (АХУ) зокрема у зв’язку із значною зношеністю виробничих фондів. Існуюча економічна ситуація не дозволяє принципово змінити стан справ (замінити аміаковмісні установки на установки з іншими хладогенами). Саме тому доцільним є вирішення даної проблеми шляхом підвищення ефективності роботи існуючого прогностичного апарату, а в окремих випадках – його створення. Нами був проведений аналіз існуючої науково-методологічної бази з оцінки ризику виникнення аварій, який показав, що у переважної більшості методик в якості критерію оцінки небезпеки об’єкта виступає кількість населення, яка може опинитись (або мешкає) у зоні можливого ураження. Але цей показник не дає об’єктивної інформації про реальний стан небезпеки об’єкта, а лише вказує на можливі наслідки при виникненні аварії. Іншими суттєвими недоліками існуючої методологічної бази є: - по-перше, нехтування впливу можливих аварій на сусідніх об’єктах з подальшим каскадним розвитком (що на сьогодні є дуже актуальним, враховуючи велику щільність забудови та техногенну перевантаженість регіонів); - по-друге, відсутність визначення імовірності відмови систем контролю параметрів та запобігання виникнення аварій; - по-третє, коефіцієнти не мають чітко визначених граничних значень, при досягненні яких ризик виникнення аварії різко зростає. Також, як недолік можна відмітити декларативний характер деяких методик (розроблені у вигляді рекомендацій, керуючись якими практично не можливо оцінити фактичний рівень небезпеки ХНО). Врахувавши недоліки існуючої методологічної бази нами пропонується алгоритм побудови методики оцінки ризику виникнення аварій на хімічно-небезпечних об’єктах в цілому та об’єктах, до складу яких входять аміачні холодильні установки зокрема, який представлений на рис.1. Переваги, що передбачаються при застосуванні запропонованого алгоритму наступні: - величина прийнятного ризику не визначається, а задається; - кількість параметрів, що контролюються є функцією заданої величини ризику, що дозволяє підвищити інформованість про стан об’єкта контролю; - чітко зазначений діапазон зміни величини ризику виникнення аварії ∆Р від кількості та якості параметрів, що контролюються; - високий рівень автоматизації методики, що передбачається (зменшення загального часу на обробку контрольних точок в результаті виконання п.2).