Боротьба з пожежами на Харківщині у роки воєнного комунізму (1919–1921).

Abstract

Метою статті є аналіз розвитку пожежної справи на території міста Харкова та Харківської губернії у роки військового комунізму. Автор досліджує особливості складних процесів пожежної профілактики та вогнеборчої боротьби на території Харківщини у 1919–1921 роках. Методологія дослідження ґрунтується на поєднанні загальнонаукових (аналізу, синтезу, узагальнення, порівняння) та спеціально-історичних (історико-генетичного, історико-порівняльний, історико-системного) методів з принципами історизму, науковості та системності. Наукова новизна роботи полягає у тому, що вперше досліджено особливості протипожежної боротьби в одному з найбільших та найбільш значущих для радянської влади у досліджуваний період вітчизняних регіонів – на Харківщині. Висновки. Після приходу більшовиків до міста Харків у 1919 році запроваджено заходи для поліпшення ситуації у вогнеборчій сфері в регіоні. Прийнято постанови про порядок встановлення тимчасових переносних печей у житлових приміщеннях, створювалися спеціальні протипожежні контрольні комісії для перевірки стану протипожежної безпеки у житлових будинках, не житлових будівлях та підприємствах тощо. Такі заходи не завжди були ефективними, через брак коштів та кваліфікованих фахівців, через проблеми у галузевому підпорядкуванні пожежної справи, особливо у 1919 – першій половині 1920 року. Однак протягом другої половини 1920–1921 року ситуація у вогнеборчій сфері почала покращуватися: пожежні справи були передані у відання Народного комісаріату внутрішніх справ, ситуація з фінансуванням та матеріальним забезпеченням вогнеборців поступово почала покращуватися, у Харкові були відкриті Українські курси пожежних техніків. Тож боротьба з пожежами на території Харківщини у роки військового комунізму мала складні періоди, особливо на його початку. Поступово ситуація у вогнеборчій справі покращувалася, зокрема завдяки ентузіазму пожежників та жорсткому регулюванні пожежної сфери владою.