ҐЕНЕЗА ЦИФРОВОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИХ РИЗИКІВ В УМОВАХ ДІДЖИТАЛІЗАЦІЇ

Abstract

Статтю присвячено дослідженню та обґрунтуванню особливостей становлення та розвитку державного управління соціально-економічних ризиків в умовах діджиталізації крізь призму цифрової трансформації. Акцентовано увагу на тому, що цифрова економіка задає вектор, по якому будуть розвиватися соціально-економічні системи на довгострокову перспективу, що викликає необхідність дослідження і всебічного аналізу процесів цифрової трансформації, особливо з позицій становлення та розвитку державного управління соціально-економічних ризиків в умовах діджиталізації. Якщо раніше такі постулати вважалися пріоритетом для окремих інноваційних компаній, то сьогодні цифрова трансформація стала масовим явищем, а відповідні проєкти – життєво важливими для успіху не тільки окремих підприємств, але також регіонів і держави в цілому. При цьому, сама трансформація тісно пов'язана з тенденцією діджиталізації соціальноекономічних систем і багато в чому реалізується за її прямого та опосередкованого сприяння. Причому цей взаємозв'язок і механізм її здійснення залишаються недостатньо вивченими, що обумовлює потребу в розвитку інструментарію її виявлення, оцінки та управління нею. Зроблено висновок, що в якості основного інструменту цифрової трансформації і формування нової моделі функціонування в умовах цифровізації економіки в рамках методології цифрової трансформації соціально-економічних систем нами пропонується прийняти концепцію цифрових платформ. Тоді, виходячи з прийнятих установок, модель організації соціально-економічної системи, що відображає взаємозв'язок елементів зовнішнього і внутрішнього середовища організації в умовах цифровізації економіки може бути представлена такою метою як підвищення ефективності взаємодії всіх зацікавленими сторін (бізнесу, науки, держави, громадських організацій) на основі об'єднання потенціалів всіх учасників для стимулювання взаємовигідного інноваційного розвитку трансформованих систем, створення центрів компетенції, формування економіки майбутнього, постійного технологічного оновлення, підвищення глобальної конкурентоспроможності соціально-економічної системи країни в цілому.