Водостійкість кремнеземистих захисних покриттів на основі рідкого скла

Abstract

Досліджено водостійкість бавовняних текстильних матеріалів, просочених золями SiO2 які одержані на основі рідкого скла. Експериментальні покриття по тканинах готували ванним методом. Після нанесення кожного шару покриття і видалення зайвого золю експериментальні зразки сушили в сушильній шафі при (60 – 80) єС. Просочені золем зразки тканини з антипіренами та без них, заглиблювали в ємності з дистильованою водою, дотримуючись однакового співвідношення зразки/вода. Вогнезахисні властивості покриттів визначали після витримування в воді протягом 2 - 72 годин. Ступінь руйнування покриттів під час гідролізу досліджували, визначаючи оптичну густину гідролізату над поверхнею зразків за допомогою спектрофотометричного (КФК-2) методу. Вогнезахисні властивості визначали на лабораторній установці проведення вогневих випробувань. Встановлено, що під дією води відбувається часткова гідратація поверхні кремнеземистого покриття, яка не призводе до його руйнування. Наявність шару адсорбованих молекул води на поверхні покриття є причиною додаткового підвищення вогнезахисних властивостей зразків. Показано, що ступінь однорідності золю SiO2 впливає на стійкість до гідролізу гелевих покриттів. Переважний вплив оказують золі SiO2 низької концентрації (8 %), які характеризуються високою текучістю та мають тривалий термін життя. Показано, що навіть довготривала дія води зберігає підвищені вогнезахисні властивості просочених зразків у порівнянні з не просоченими зразками тканини. Показано, що переважний вплив на вогнезахисні властивості оказує концентрація та ступінь однорідності золю SiO 2. Поверхневий шар антипіренів запобігає остаточному горінню та тлінню зразків після видалення джерела вогню але не значно впливає на численні показники вогнезахисних властивостей.