РОЗВИТОК ТУРИЗМУ В УКРАЇНІ У ВОЄННИЙ І ПІСЛЯВОЄННИЙ ПЕРІОДИ

Abstract

У статті проаналізовано наукові засади щодо визначення напрямів і перспектив розвитку туризму в Україні як у воєнний період, так і в післявоєнний. Обґрунтовано заходи державної політики, необхідні для забезпечення розвитку туризму на вітчизняних теренах. Ці заходи передбачають упровадження оновленої Стратегії розвитку туризму та курортів України в межах двох перспективних напрямів. Доведено, що першим напрямом є стимулювання розвитку лікувально-оздоровчого туризму в Україні. Це зумовлено значним і тривалим впливом дестабілізуючих факторів: пандемією COVID-19 і зовнішньою агресією проти України. З’ясовано, що для забезпечення розвитку лікувально-оздоровчого туризму в Україні необхідним є вирішення проблемних питань, які кристалізувалися останніми роками та зумовлені дією низки факторів. Серед них виокремлено економічні, інфраструктурні, етно-соціальні, фактори туристичного попиту, факториісторичного розвитку туризму, інформаційні, освітньо-кадрові, адміністративно-управлінські та ін. Зважаючи на те, що санаторнокурортний туризм є підвидом лікувально-оздоровчого, здійснено аналіз в регіональному розрізі стану розвитку ринку послуг санаторно-курортних закладів. Визначено регіони донори та рецепієнти для розвитку санаторнокурортного туризму. Другий напрям передбачає створення умов для стимулювання розвитку темного туризму в Україні. З’ясовано, що цей напрям поширений за кордоном, зокрема, у Великій Британії, Румунії, Іспанії, Республіці Польща та ін. Щодо України, то її, на жаль, знають за кордоном здебільшого за подіями, які відбулися в Чорнобилі в 1986 році. Особливого поширення дана обставина отримала у 2019 році. Проте сьогоднішня негативність закордонного сприйняття України, що наразі підсилюється війною, також може стати її візитівкою, яку можливо комерціоналізувати.