КОНЦЕПЦІЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ ТА БЕЗПЕКА ОСОБИСТОСТІ: ДЕРЖАВНО-УПРАВЛІНСЬКІ АСПЕКТИ

Abstract

У статті досліджуються державно-управлінські аспекти безпеки особистості в контексті сталого розвитку суспільства та держави. Зазначається, що на сучасному етапі розвитку цивілізації людство все більше відчуває тиск значної кількості глобальних викликів і загроз, які все більше виходять на передній план національної безпеки сучасних держав та соцієтальної безпеки усього людства, торкаючись особистої безпеки кожної людини. В таких умовах провідним суб’єктом забезпечення безпеки особистості, суспільства та держави виступає вже не тільки організація державної влади, яка має монополію на державний примус, володіє нормативними та матеріальними можливостями для попередження та запобігання небезпеки, але й не меншою мірою – громадянське суспільство в усьому різноманітті його інституцій. Запропоновано авторську архітектоніку безпеки особистості, яка розглядається як сукупність антропологічної, соціально-політичної, психологічної, економічної, соціально-психологічної, інформаційної та екологічної складових безпеки особистості. Сформульовано принципи такої безпеки. Розглянуто феномен безпеки особистості як основного елементу природного капіталу в їх єдності як соцієтального організму, елементи якого – повітря, вода, земля, надра, флора та фауна, люди й продукти їх діяльності перебувають в єдності та взаємозв'язку, одночасно виконуючи низку важливих функцій соцієтальної самоорганізації. Зроблено висновок, що головним завданням держави та основним суспільним інтересом є створення ефективної системи дотримання безпеки кожної особи, забезпечення добробуту, стабільності інститутів, що гарантують демократію, безпеку та сталий розвиток суспільства, що, у свою чергу, дозволяє підвищити керованість суспільними процесами та їхнє цілеспрямоване регулювання.