Соціально-психологічна реабілітація в екологічній площині

Abstract

Діалектична взаємодія екологічних і моральних цінностей своїм змістом охоплює і виражає загальну сутність людини, виходячи з потреб соціального розвитку. А конкретні екологічні цінності, що відповідають окремим сферам діяльності, вносять суттєву корекцію в конкретні напрямки її реабілітації. Сучасні екологічні цінності відображають рівень людської відповідності сучасному соціуму. Потреба в більш високій культурі ставлення до об'єктів природи, зумовлює більш високу ефективність будь-якої реабілітації, бо взаємодія з моральними цінностями, орієнтує на своєчасну і якісну їх реалізацію, тим самим конструктивно впливаючи на розвиток суб’єкта реабілітації. Без сумніву, що реабілітація повноцінніша в ході формування екологічного світогляду, відповідних стереотипів поведінки, активної життєвої позиції. В свою чергу, ці реалії та процеси складають інтелектуальне поле пошуку нових базових цінностей людського співжиття і світопорядку. Екологічна етика проповідує повагу до природи через ненанесення зла, невтручання, справедливість і доброзичливість. Саме відповідальність людини за поводження в біосфері, відмова від насильства має стати своєрідною відповіддю на виклик сьогодення, на відлуння в душах потерпілих нинішнього загострення соціальних криз. Екологічна етика поєднуючись з традиційним гуманізмом, входить в екологічну культуру як її складова. Екологічна естетика поглиблює предмет своїх досліджень, поширюючи їх з естетичної насолоди на область відновлення психічної і фізичної рівноваги тих, що потребують допомоги. В практичному ключі відновлення психічного стану людини інтерпретує коло питань, пов'язаних з естетичною насолодою і естетичними потребами, цінностями, ідеалами; з питаннями естетики праці, дозвілля, дизайну і взагалі екологічної краси і гармонії