Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал: http://repositsc.nuczu.edu.ua/handle/123456789/19590
Назва: Шляхи трансформації інституційних механізмів публічного управління в Україні: від інформаційних загроз до гібридних війн
Автори: Помаза-Пономаренко, Аліна Леонідівна
Новіков, Владислав Олександрович
Ключові слова: інституційний розвиток
трансформація
система публічного управління
спроможна держава
ризики інституційного розвитку
інформаційні загрози
гібридна війна
режим ручного управління
Дата публікації: 2023
Видавництво: Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна
Бібліографічний опис: Державне будівництво
Серія/номер: 1 (33);
Короткий огляд (реферат): Установлено, що в процесі публічного управління державні органи стикаються з проблемами, які вимагають особливого визначення та реагування на них, шляхом застосування унікальних і дієвих управлінських інструментів, як-то «режим ручного управління». Саме в таких ситуаціях ручне управління як прецизійне й антикризове управління є цілком виправданим. Обґрунтовано, що за допомогою оперативного застосування методу ручного управління як нестандартного прийому із настройками «тонкого й оперативного налаштування» суб’єкти державного управління можуть досягати необхідного ефекту. За таких умов об’єктивно представляється можливим досягнення поставленої мети в необхідні терміни за змінених обставин. З’ясовано, що не поодинокими є випадки, коли саме таких підходів не вистачає вітчизняній системі публічного управління, особливо в кризових умовах та інформаційно-гібридної війни, що ведеться проти неї з боку рф. Наполягається, що весь час у режимі ручного управління вищим керівництвом держави не може забезпечуватися належне функціонування всієї інституційної системи публічного управління з очевидних причин. У протилежному випадку, це може призвести до ефекту «інституційної пастки». Ручне державне управління не може бути глибинним і всеохоплюючим, а лише локальним і тимчасовим, і навіть може створювати окрему систему управління у загальній інституційній системі публічного управління. Виявлено, що це суперечить принципу системної оптимальності, адже зумовлює збурення оптимального стану такої системи. Відтак, режим ручного керування можна розглядати як засіб локального «підстроювання» системи публічного управління, що здійснюється керуючим (координуючим) елементом у форсованому режимі для вирішення наявних проблем і досягнення певних цілей залежно від тенденції розвитку зовнішніх і внутрішньосистемних факторів. У цьому контексті можливо рекомендувати виведення ручного управління «з тіні» шляхом надання йому офіційного статусу, законодавчо оформленого як можливість його застосування в межах єдиної системи управління.
URI (Уніфікований ідентифікатор ресурсу): http://repositsc.nuczu.edu.ua/handle/123456789/19590
Розташовується у зібраннях:Навчально-науково-виробничий центр

Файли цього матеріалу:
Файл Опис РозмірФормат 
Стаття_Помаза-Пономаренко АЛ, Новіков ВО_2023.pdfСтаття510,07 kBAdobe PDFПереглянути/Відкрити


Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.