Взаємозв'язок самовідношення та комунікабельності у здобувачів вищої освіти

Abstract

У статті представлено результати теоретичного аналізу та емпіричного дослідження проблеми взаємозв᾽язку самовідношення та комунікабельності у здобувачів вищої освіти юнацького віку. Визначено нерозв’язані аспекти цієї проблеми та її актуальність на сучасному етапі розвитку українського суспільства у зв᾽язку із трансформацією системи вищої освіти. Аналіз результатів психологічних досліджень проблеми самовідношення, формування комунікативних якостей особистості в онтогенезі показав, що ці психологічні феномени є складними динамічними утвореннями, які розвиваються протягом життя особистості та залежать від мікросоціальних, макросоціальних та внутрішньо-особистісних чинників. Ставлення до власної особистості та комунікативні якості, уміння, здібності пов’язані один з одним. Максимального розвитку ці психологічні утворення досягають в юнацькому віці.Наукова новизна. Проведене дослідження дозволило виявити що у досліджуваних розвинені такі показники самовідношення, як: інтегральне позитивне ставлення до власної особистості, високий рівень самоповаги, аутосимпатії та очікування позитивного ставлення від оточуючих. Комунікабельність розвинена на середньому рівні. Виявлений прямий кореляційний зв’язок між високим рівнем комунікабельності та інтегральним позитивним ставленням до власного «Я», самоповагою, самовпевненістю і самоприйняттям. Тобто розвиток цих складових самовідношення взаємопов’язаний із комунікабельністю. На основі результатів дослідження розроблено психологічні рекомендації для майбутніх фахівців щодо оптимізації комунікативної сфери. Формування комунікативної компетентності, використання конструктивних стратегій спілкування, розв’язання конфліктних ситуацій сприяють оптимізації самовідношення. Професійна комунікативна компетентність є важливою складовою особистості фахівця, який повинен вміти ефективно взаємодіяти з колегами та іншими суб᾽єктами професійної діяльності у процесі здійснення діяльності.