ПСИХОЛОГІЧНА ПІДТРИМКА ВІЙСЬКОВИХ: ПОСТТРАВМАТИЧНИЙ СИНДРОМ ТА МЕТОДИ ЙОГО ПОДОЛАННЯ

Abstract

У статті розкрито сутність категорії «посттравматичний стресовий розлад» (ПТСР). Встановлено, що ПТРС є серйозним психіатричним станом, що виникає в результаті дії надзвичайно стресової події, будь то безпосередня або опосередкована травматична ситуація. Підсумовано, що окреслений розлад проявляється через чотири основні групи симптомів: симптоми вторгнення, уникнення, реактивності, а також зміни когнітивності та настрою, які можуть впливати на різні аспекти життя постраждалих осіб. Визначено, що симптоматика посттравматичного стресового розладу (ПТСР) може проявлятися у різних формах і включати різноманітні групи симптомів, таких як підвищена збудливість, епізоди депресивного настрою та реакції істеричного характеру. Узагальнено, що з плином часу ці симптоми можуть посилюватися та набувати більш виразних проявів. ПТСР може виявлятися через різні патологічні стани, такі як "солдатське серце", синдром виживання, флешбеки, прояви психопатії та інші. Підкреслено, що ПТРС може призвести до серйозних фізичних та психічних порушень, які ускладнюють повсякденне життя та професійну діяльність постраждалих осіб. Резюмовано, що для відновлення психічного здоров'я військовослужбовців та збереження внутрішнього гомеостазу є важливим проведення психотерапевтичних заходів, що ґрунтуються на методах психотерапії. З’ясовано, що психотерапія, яка вважається комплексним лікувальним впливом на психіку пацієнта, спрямована на зняття хворобливих симптомів та зміну відношення до себе, свого стану і оточуючого середовища. Психотерапія ПТСР є ефективною системою лікування, спрямованою на відновлення порушеної психічної діяльності внаслідок травми. Конкретизовано основні завдання психотерапії ПТСР: створення нової когнітивної моделі життєдіяльності, переоцінка травматичного досвіду, відновлення почуття цінності власної особистості та здатності до подальшого самостійного життя. Підкреслено, що терапевтичні стосунки з клієнтом, який має ПТСР, вимагають певних особливостей, таких як поступове завоювання довіри, підвищена чутливість до потреб клієнта, створення надійного оточення та адекватне виконання ритуалів, що сприяють почуттю безпеки. Також установлено вагомість зменшення медикаментозного лікування на початкових етапах терапії та розглядати можливі джерела небезпеки в реальному житті клієнта для їх нейтралізації.