Особливості переживання самотності молодими жінками під час війни

Abstract

Стаття присвячена теоретичному аналізу та емпіричному дослідженню особливостей відчуття самотності у жінок в період молодості в умовах війни. Для розкриття зазначеної проблеми наведено розуміння самотності як соціального та психологічного феномену у вітчизняній та зарубіжній літературі та означено психологічні характеристики періоду молодості. Теоретично доводиться, що самотність – це складне явище, яке відчували протягом життя більшість людей різного віку, але найбільш вразливими є молоді жінки. Наводяться найбільш вагомі емпіричні результати психодіагностичних методик, отриманих онлайн-тестуванням, що доводять відмінність у суб’єктивному відчутті самотності відповідно до гостроти його переживання. Здійснено порівняльний аналіз двох груп з середнім та високим рівнями переживання самотності з використанням методів математичної статистики. В групі молодих жінок з середнім рівнем відчуття самотності значно вищі показники за шкалами «самопочуття», «активність», «настрій», на відміну від молодих жінок з високим рівнем відчуття самотності. Проаналізовано зв'язок між ступенем переживання самотності та функціональними станами (самопочуття, активність, настрій) на основі кореляційного аналізу статистичного пакету «SPSS». Встановлено, що молоді жінки, які відчувають самотність на середньому рівні продовжують здійснювати свою професійну діяльність, намагаються бути активними, спроможними переживати різні емоції, підтримуючи якість свого життя в умовах війни. Молоді жінки з високим рівнем відчуття самотності мають пригнічений стан загального самопочуття, поганий настрій та відсутність активно діяти, через що погіршується якість їхнього життя. І такий стан, на який впливають внутрішні та зовнішні чинники, посилюються через дистанціювання з оточуючими, що впливає на несвоєчасність надання допомоги.