Теоретичний аналіз проблеми профілактики емоційного вигорання екстремальних психологів

Abstract

Здійснюється теоретичний аналіз проблеми емоційного вигорання екстремальних психологів. Доводиться, що емоційне вигорання розглядається як результат хронічного стресу на робочому місці і являє собою процес послідовної втрати емоційної, когнітивної та фізичної енергії, що виявляється в симптомах емоційного та психофізіологічного виснаження та зниження професійної мотивації. Обґрунтовується, що діяльність психологів, які працюють у відомствах і підрозділах сектору оборони та безпеки, стає особливо складною в умовах повномасштабної війни в Україні. Специфіка роботи зазначеної категорії екстремальних психологів пов’язана із отриманням негативної емоціогенної інформації, аналізом минулих травматичних подій клієнтів тощо. Це все прямо чи опосередковано впливає на особистість та поведінку психологів і може спричиняти їх емоційне вигорання.

Аналізуються сучасні шляхи та засоби попередження і мінімізації емоційного вигоряння екстремальних психологів, серед яких створення адекватних умов їх роботи та відпочинку, підвищення соціального статусу, а також використання широкого спектру психокорекційних та психотерапевтичних методів. Профілактика синдрому емоційного вигоряння має здійснюватися з урахуванням особливостей психотравмуючих факторів, та спрямовуватися на вироблення стратегії вибіркового сприйняття, усвідомлення позитивних аспектів ситуації та зниження неприємних аспектів, навчання саморегуляції в стресових станах та формування асертивності. Перспективним напрямком профілактики емоційного вигорання екстремальних психологів є застосування психологічних тренінгів, які сприятимуть попередженню й виправленню певних особистісних і поведінкових відхилень, а також забезпечать особистісний і професійний розвиток психологів.