Особливості прояву дезадаптації емігрантів та можливості її упередження

Abstract

Стаття присвячена огляду наукових концепцій проблеми адаптації емігрантів до проживання в іншій країні. Розкрито поняття «емігрант», «міграція», «імміграція» та окреслено їх сутність. Представлено характеристики «соціальної адаптації» та «соціальної дезадаптації» емігранта, її фази та чинники. Визначено категорії суб’єктів, що найбільш складно адаптуються в еміграції, серед яких люди похилого віку та підлітки. Проаналізовано основні психологічні проблеми суб’єктів, що знаходяться в еміграції, до яких відносяться: ментальні або культурні труднощі; адаптація у нових умовах життя; втрата емоційних зв’язків. З’ясовано, що суттєву роль в адаптації емігранта відіграють такі чинники як: комунікативність, вмотивованість, цілеспрямованість, наполегливість, самоконтроль, стійкість до нервових перенапружень тощо. Для процесу адаптації характерні полярності від швидкої адаптації до зниження емоційного тонусу і глибокої депресії, яка може виявлятися у залежностях (алкоголізм, наркоманія, ігроманія тощо), психічних розладах та соматичних захворюваннях. Доведено ефективність використання методу активного соціально-психологічного навчання у контексті адаптації емігрантів до нового середовища. Шляхом здійснення аналізу несвідомих тенденцій психіки (інфантильні тенденції, тенденція до психологічної смерті та психологічної імпотенції) суб’єкт стає більш адаптованим до плинних умов життя. Встановлено, що групова діяльність, яка спрямована на з’ясування глибинно-психологічних передумов труднощів адаптації емігранта, сприяє виявленню неусвідомлюваних проблем, які загострюються у кризовій ситуації та створюють виникнення дезадаптивних форм поведінки.