Актуальність та основні напрями вдосконалення підготовки фахівців з радіаційного та хімічного захисту ДСНС України в умовах військового часу

Abstract

Стаття присвячена вивченню та аналізу чинної нормативно-правової бази, норми якої визначають радіаційний та хімічний захист населення та територій, а також актуальності підготовки висококваліфікованих фахівців з радіаційного та хімічного захисту ДСНС України в умовах військового часу. Визначено, що важливими складовими забезпечення національної безпеки країни в умовах воєнних конфліктів є створення безпечних умов життєдіяльності людини, швидке реагування, професійна оцінка загроз і ефективна ліквідація наслідків можливих хімічних та радіаційних інцидентів. У статті розкрито основні цілі державної політики у сфері забезпечення хімічної безпеки та в сфері використання ядерної енергії та радіаційного захисту. Розглянуто складові радіаційного і хімічного захисту населення і територій. Проаналізовано залучення підрозділів радіаційного та хімічного захисту від моменту повномасштабного вторгнення Російської Федерації: аварія в Чорнобильській зоні відчуження, реагування на обстріли хімічних підприємств на Сході України, знешкодження хімічних боєприпасів та мін у зоні бойових дій, евакуація населення і надання допомоги після руйнування хімічних і радіаційно небезпечних об’єктів тощо. Окреслено вимоги до фахівця з радіаційного та хімічного захисту. Визначено пріоритетні напрями покращання підготовки фахівців з радіаційного та хімічного захисту з урахуванням вимог сьогодення. У статті з’ясовано, що пріоритетами подальшого розвитку державного управління у сферах радіаційного та хімічного захисту є: збільшення кількості державного замовлення підготовки фахівців у цих сферах, залучення міжнародних організацій до реалізації спільних програм та проєктів, організація комплексної державної підтримки щодо забезпечення сучасними засобами радіаційного та хімічного контролю та моніторингу.