Методологічні засади формування сучасної галузі трудового права

Abstract

У статті крізь призму сучасної методологічної ситуації вітчизняного правознавства висвітлено науково-правове осмислення процесів еволюції основних інститутів трудового права України, на чому закономірно ґрунтується його нова форма галузі трудового права, яка має притаманний їй не довільний, а закономірний, глибоко історико-генетичний характер. Нині українська наука трудового права переживає переломний період, викликаний докорінними змінами всієї соціально-політичної та економічної системи суспільства. Глибокі правові реформи, що здійснюються в державі, обумовлюють істотне змістовне та структурнофункціональне оновлення чинної моделі трудового права як галузі права і як галузевої юридичної науки. У наукових колах з’являється підвищений інтерес до дослідження й переосмислення методологічних підходів до трудового законодавства та його співвідношення з цивільним та адміністративним законодавством України. За сучасних економічних умов, коли трудові відносини набувають вартісного характеру, а робоча сила виступає в ролі особливого товару, ціна якого формується під впливом попиту та пропозиції на ринку праці, дедалі більшого значення об’єктивно набувають дослідження проблематики принципів правового регулювання інститутів оплати праці та робочого часу й часу відпочинку. Авторами методологія науки трудового права визначається як система взаємопов’язаних методів, прийомів, способів і принципів пізнання трудоправових явищ, що визначають закономірності функціонування системи суспільних відносин та складають предмет трудового права, а також ґрунтуються на вихідній світоглядній ідеї права загалом. У статті авторами виокремлено методологічну основу як постпозитивістську, оскільки вона намагається інтегрувати елементи позитивізму (нормативізму), юридичної соціології, антропології, герменевтики, феноменології, прагматизму, інституціоналізму тощо.