Історико-правові аспекти становлення та розвитку робочого часу та часу відпочинку як інститут трудового права

Abstract

Наразі триває процес напрацювання та прийняття нової законодавчої бази, що регулює трудові правовідносини, до складу яких входять питання режиму робочого часу та тривалості часу відпочинку. Завершенням цього процесу має стати Трудовий кодекс, який об’єднає в собі цілу плеяду законодавчих та нормативних актів. Сучасний стан української галузі трудового права пов’язаний не лише зі станом розвитку законодавства про працю та з практичною реалiзацiєю положень законодавства про працю, а й з тим, наскільки практика трудових відносин вiдповiдає реаліям сьогодення. Саме осмислення сучасного інституту робочого часу та часу відпочинку неможливе без його історичної та правової ретроспективи. Власне галузь трудового права пройшла тривалий шлях свого формування та становлення як уже національна галузь права. Як відомо, витоками трудового права є цивільне право. Демократичною умовою сталих трудових відносин було і залишається питання тривалості робочого часу, тобто часу перебування особи на робочому місці та часу відпочинку, часу, вільного від роботи. Раціональне поєднання робочого часу і часу відпочинку, як свідчить практика, є одним із критеріїв якісного виконання трудових обов’язків на всіх етапах історичного розвитку держави. Статтю присвячено дослідженню розвитку законодавства в частині регулювання робочого часу та часу відпочинку, а тим самим і формування інституту робочого часу та відпочинку. Дослідження охоплює період часів діяльності Центральної Ради України й дотепер. Своєю працею автори прагнули насамперед дати відповіді на питання про місце і роль інституту робочого часу та часу відпочинку в системі трудових правовідносин. Ними детально проаналізовані нормативно-правові акти в частині регулювання особливостей робочого часу певного історичного періоду. Окреслено, яким чином державно-правові події впливають на інститут трудового договору, та зазначено причини збільшення чи зменшення тривалості робочого часу. Також проаналізовано нормативні акти, що мали всесоюзне значення, оскільки Україна до 1991 року входила до складу СРСР. Аналіз норм законодавства, що регулює робочий час і час відпочинку, в історичному аспекті дозволив зробити наголос про доцільність чи недоцільність їх прийняття на тому чи іншому етапі суспільно-економічного розвитку держави