Рукописний Синодик Благовіщенського Золотоніського монастиря ХVIII століття як пам’ятка культури та історичне джерело

Abstract

Метою роботи є здійснення загального огляду Синодика Благовіщенського Золотоніського монастиря, аналіз його змісту і з’ясування наукового потенціалу пам’ятки церковної літератури в контексті вивчення історичних, суспільних та культурних процесів, що відбувалися на українських землях у ранній модерний період. Методологія дослідження спирається на принципи науковості, системності, історизму із застосуванням джерелознавчого, порівняльного та логічного методів. Наукова новизна зумовлюється не лише введенням до наукового обігу нового історичного джерела, яке практично досі залишається поза увагою науковців та дослідників, а й з’ясуванням основних функцій Синодика (комемораційної та захисту прав монастиря на матеріальні ресурси), що дає можливість прослідкувати як розвиток власне церковної культури, так і її взаємозв’язок із суспільними процесами, які відбувалися на українських землях у зазначений період часу, взаємодію церковного середовища з іншими верствами населення, зокрема з українським козацтвом. Висновки. Синодик Благовіщенського Золотоніського монастиря як пам’ятка української культури, історії та релігійної літератури заслуговує на більш глибоке дослідження науковців, оскільки дозволяє вивчити чималу низку питань соціального, культурного та політичного характеру, зокрема щодо відносин Церкви з українським козацтвом, Запорозькою Січчю, місцевим населенням, духовенством тощо. Матеріал, що в ньому міститься, дає змогу також дослідити генеалогію багатьох українських родин, які мають різне соціальне походження, зокрема Шевченків, Неверовських, Корніловичів та багатьох інших.