Способи завершення гасіння рідин після формування базового плавучого шару піноскла.

Abstract

На даний час більш досліджено завершення гасіння розпиленням у полум’я 10 % розчинів хлористого кальцію та рідкого скла, які реагують з утворенням на поверхні ПС ізолюючого шару негорючого гелю. Шар ПС частково притоплюється, але гель не повинен торкатися горючої рідини, тому його товщина має бути пропорційною до витрати нанесення гелю: для витрати 0,2 г/см2 несучий шар сухого ПС становить 12 см [4]. Хлористий кальцій, крім того, створює на полум’я інгібіруючий вплив. Притоплення гелем ПС збільшує товщину охолодженого шару гарячої рідини, але майже не змінює теплового балансу всередині шару «рідина+ПС». Це означає, що існує ефективна глибина охолодження, яка визначає найменшу витрату ПС для гасіння лише охолодженням: 4–6 см вогнегасного шару ПС (2–3 см зануреної частини), за яких відбувається стабілізація значень для рідин з великими tсп. Можна подавати розпилену воду або розчин інгібітора у полум’я, тоді крім інгібування буде задіяно охолодження поверхні ПС та рідини після занурення ПС, як і у разі змочування ПС. Досліджують також покриття шару ПС насипом антипірену або речовинами, що плавляться або спучуються під дією полум’я, що посилює ізолюючий ефект ПС. Можливо завершення гасіння й іншими стандартними засобами: піни середньої кратності, вогнегасний аерозоль, порошки загального та спеціального призначення, негорючі гази.