ОРГАНІЗАЦІЙНІ ОСОБЛИВОСТІ СИСТЕМ УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ СТИХІЙНИХ ЛИХ

Abstract

Стаття присвячена огляду літератури щодо систем реагування на стихійні лиха та надзвичайні ситуації, їх структурі та основним характеристикам. У дослідженні аналізуються ключові аспекти таких систем, зокрема механізми розподілу інформації та моделі взаємодії між учасниками. Особлива увага приділяється процесам прийняття рішень та їхньому впливу на ефективність реагування. Окремо визначені основні етапи реагування на надзвичайні ситуації, від оголошення кризи до досягнутих результатів. На кожному з цих етапів виокремлюються чотири основні структурні елементи: механізми координації, інформаційні потоки, структурна гнучкість, а також ролі та повноваження організацій, що беруть участь у реагуванні. З огляду на зростання частоти та масштаби стихійних лих, спричинених змінами клімату, глобалізацією та екологічними кризами, зростає необхідність оптимізації процесів запобігання та реагування на надзвичайні ситуації