ОСОБЛИВОСТІ ІНСТИТУЦІЙНОГО РОЗВИТКУ СИСТЕМИ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ ТА ВПЛИВУ НА НЕЇ ЛОБІЗМУ Й КОРУПЦІЇ

Abstract

У статті аналізуються наукові розробки вітчизняних вчених та положення чинної нормативно-правової бази України щодо визначення правових і політичних меж гарантування інституційної безпеки держави. Виявлено відсутність єдиного загальновизнаного поняття «інституційна спроможність держави» та «інституційна безпека держави» на національній території. З огляду на це, під інституційною спроможністю України рекомендується розуміти здатність її державного апарату протистояти зовнішнім і внутрішнім ризикам і загрозам, що можливо за умови розвитку політичних підсистем, контрольованого лобізму і правових інститутів, боротьби із корупцією, що має унеможливити появу суспільних і суспільно-політичних конфліктів у державі. Крім того, наполягається на виділенні правової та організаційної підсистем державного управління, які покликані гарантувати та підтримувати систему безпеки держави. Враховуючи правову диференціацію у визначенні системи безпеки України, пропонується законодавчо закріпити поняття «інституційна безпека держави» шляхом внесення змін до Закону України «Про національну безпеку України». Уважаємо, що такий вид безпеки передбачає ефективну діяльність державних інституцій у напрямку забезпечення стану безпеки національних інтересів України, при цьому лобіюються інтереси саме держави та суспільства, а не приватні інтереси.