Нелінійність гранично-допустимих концентрацій у гомологічних рядах вуглеводнів

Abstract

З точки зору токсичності важливим є питання механізму проникнення певних молекул крізь мембрани клітин, що теж може бути пов’язано з надмолекулярною будовою або тимчасовою асоціацією з молекулами мембран. Незалежно від шляху потрапляння токсичної речовини в організм людини, схема її руху буде відбуватись подібним чином: проникнення через мембрани (легені, шкіра, шлунок), перенесення кровотоком, проникнення крізь мембрани клітин інших органів, участь у певних хімічних або біохімічних реакціях. Тому відмінності між аналізованими залежностями можуть визначатися надмолекулярним станом вуглеводнів за певних умов на різних етапах шляху токсичної речовини в організмі. Щодо вибірковості сорбційних та мембранних процесів говорять, що цим процесам піддаються молекули, близькі за розміром до мікропори. Під час адсорбції виділяється тепло, як і під час конденсації, тому можна вважати, що у мікропорах стан адсорбованої речовини є квазіконденсованим. Метанол у плані розчинності у воді відрізняється від етанолу тим, що не утворює з водою азеотроп. У рідкому та твердому станах для метанолу застосовують надмолекулярну модель найменшого кластеру у вигляді гексамеру, для інших спиртів у рідкому – тетрамери, у твердому – етанол тетрамер, інші – тримери [5]. Можливо, на різних етапах розповсюдження молекул токсичної речовини в організмі вони по різному кластеризуються як між собою, так й з іншими молекулами, що потребує подальших досліджень.