Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал: http://repositsc.nuczu.edu.ua/handle/123456789/24852
Назва: Модель примусового осадження важких небезпечних газів
Інші назви: Model of Forced Deposition of Heavy Dangerous Gases
Автори: Кулаков, Олег Вікторович
Лесько, Андрій Сергійович
Домолега, Сергій Олександрович
Ключові слова: важкі гази
густина
примусове осадження
прогнозування наслідків аварії
рівняння Нав’є-Стокса
сорбція
Дата публікації: 15-лис-2024
Видавництво: Національний університет цивільного захисту України
Бібліографічний опис: Проблеми надзвичайних ситуацій: Науковий журнал, Черкаси: НУЦЗ України, 2024, № 2 (40). С. 44-56. DOI: 10.52363/2524-0226-2024-40-4
Серія/номер: 2 (40);
Короткий огляд (реферат): Побудована модель дифузійного розповсюдження в атмосфері важких небезпечних газів (небезпечних хімічних речовин із густиною більшою за атмосферне повітря). Модель створена шляхом розв’язання рівнянь Нав’є-Стокса з відповідними граничними умовами. Особливістю отриманої моделі є врахування під час розповсюдження важкого газу процесу його примусового осадження дрібнодисперсним потоком рідини різної інтенсивності. При цьому осадження відбувається за рахунок процесів сорбції газів краплинами рідини. Встановлено, що розповсюдження важких газів в атмосфері виявляє ознаки потоку рідини та отримана модель є перехідним варіантом між системами моделей дифузії газів та гідродинамічними моделями потоку рідин. Врахування припущення про нестискаємість газу за рахунок значної різниці швидкостей звуку між важким газом, що досліджувався, та повітрям дозволило отримати спрощений вигляд перехідного режиму. Результати моделювання апробовано на прикладі викиду хлору із точкового джерела й показали, що вплив швидкості вітру на інтенсивність осадження набагато меншою у порівнянні з аміаком, що збільшує вагомість внеску процесу дифузії. Отримана модель дозволяє прогнозувати розміри зони хімічного ураження при аваріях з викидом важких газів при їх активному осадженні стаціонарними або мобільними розпилювачами. В якості стаціонарних розпилювачів можуть розглядатись водяні завіси на технологічних отворах об’єктів зберігання та експлуатації важких газів. В якості мобільних розпилювачів може розглядатись робота рятувальних підрозділів на місці аварії. Прогнозування наслідків надзвичайних ситуацій із викидом небезпечних газів дозволить підвищити точність проектування системи безпеки на таких об’єктах та допоможе у прийнятті ефективних рішень керівником ліквідації надзвичайної ситуації такого характеру.
URI (Уніфікований ідентифікатор ресурсу): http://repositsc.nuczu.edu.ua/handle/123456789/24852
ISSN: 2524-0226
Розташовується у зібраннях:Науково-дослідний центр

Файли цього матеріалу:
Файл Опис РозмірФормат 
4---40-.pdf1,11 MBAdobe PDFПереглянути/Відкрити


Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.