Світовий досвід публічного управління пожежною безпекою: дієві механізми для України

Abstract

У статті розглянуто ключові особливості систем публічного управління пожежною безпекою в окремих державах світу, зокрема у США, Великобританії та Україні. Здійснено порівняльний аналіз підходів до організації протипожежного захисту, акцентовано увагу на структурі державного управління у сфері цивільної безпеки, ролі органів місцевого самоврядування, волонтерських ініціатив і нормативного забезпечення. Описано основні засади функціонування Національного агентства пожежної служби США (U.S. Fire Administration), моделі децентралізованого реагування у Великобританії в межах концепції Integrated Risk Management Plans, а також інституційно-правовий каркас української системи, що базується на Кодексі цивільного захисту України № 5403-VI. Проаналізовано міжнародні нормативно-правові акти, які формують базу сучасної глобальної пожежної безпеки, зокрема Механізм цивільного захисту ЄС р. (EU Civil Protection Mechanism) та Сендайську рамкову програму щодо зменшення ризиків стихійних лих 2015–2030 рр. (Sendai Framework for Disaster Risk Reduction 2015-2030). Визначено, що ефективність світових моделей управління забезпечується поєднанням превентивного планування, ризик-орієнтованого підходу та публічної участі у формуванні політики безпеки. У межах дослідження виокремлено найбільш дієві механізми, що можуть бути адаптовані для України, зокрема: розвиток добровольчих підрозділів, цифровізація системи попередження та реагування, а також стандартизація підходів до взаємодії між центральними та місцевими органами влади. Обґрунтовано, що трансформація української моделі публічного управління пожежною безпекою потребує оновлення регуляторної бази, формування локальної ініціативи та активного залучення громадян до системи превенції ризиків