Модернізація управлінських підходів до побудови міжвідомчої взаємодії у секторі безпеки і оборони України в кризовий період

Abstract

У представленому дослідженні розглянуто підходи до визначення напрямів удосконаленняметодів організації взаємодії між складовими сектору безпеки і оборони в умовах кризовихситуацій. Запропоновано алгоритм дій керівника щодо організації взаємодії, що охоплює триключові фази управління: на першій здійснюється збирання та уточнення вихідної інформації;на другій — координуються дії підрозділів, залучених до реагування; на третій — забезпечуєть-ся підтримка або відновлення порушеної взаємодії в процесі виконання завдань.Визначено основні методи організації взаємодії: метод віддачі розпоряджень, метод отри-мання доповідей від керівників підрозділів, а також ситуаційний метод. В умовах обмеженогочасу обгрунтовано доцільність застосування першого з них, що передбачає узгодження зусильучасників реагування на основі ймовірних сценаріїв розвитку кризової ситуації.З метою підвищення ефективності управлінських рішень розроблено ієрархію оцінювання,сутністю якої є порівняння альтернативних методів організації взаємодії, що дозволила про-вести розрахунки для визначення оптимального варіанту залежно від умов. Встановлено взає-мозв'язок між характеристиками методів взаємодії, специфікою управлінських заходів та зав-дань, які реалізуються у відповідь на кризову ситуацію.Результати застосування ієрархії оцінювання підтвердили доцільність використання різнихметодів залежно від обставин: у разі раптового виникнення кризи найефективнішим є методвіддачі розпоряджень, тоді як за наявності часу на підготовку доцільно застосовувати методотримання доповідей або ситуаційний підхід. На основі проведеного аналізу запропоновано шляхи вдосконалення процесу організаціївзаємодії між органами управління сектору безпеки і оборони. Зокрема, рекомендовано впро-вадження регулярних штабних тренувань із моделюванням можливих сценаріїв кризових ситу-ацій, відпрацюванням алгоритмів дій і відповідних методів організації взаємодії; використан-ня апробованих методів під час виконання завдань у реальних умовах; включення відповіднихпитань до програм професійної підготовки персоналу; узагальнення та поширення позитивно-го досвіду, а також системний аналіз недоліків, виявлених під час реагування на кризові події зметою їх подальшого усунення.Сформульовано низку практичних рекомендацій щодо підвищення ефективності управлінняу кризових ситуаціях через удосконалення методів взаємодії між складовими сектору безпекиі оборони, що сприятиме зміцненню національної безпеки держави в умовах зростаючих ризиків.