Боротьба з пожежами на торфовищах та торфорозробках в УСРР у першій половині 1930-х років

Abstract

Метою статті є дослідження процесів боротьби з неконтрольованими загоряннями на торфовищах та на торфорозробках в Українській Соціалістичній Радянській Республіці (УСРР) у роки утвердження тоталітарного режиму (1930-1935 рр.). Автор досліджує особливості проведення протипожежної профілактики та боротьби із пожежами на території торфовищ та торфових розробок в українській республіці у першій половині 1930-х років. Методологія дослідження ґрунтується на поєднанні загальнонаукових (аналізу, синтезу, узагальнення, порівняння) та спеціально-історичних (історико-порівняльний, історико-системного) методів з принципами історизму, науковості та системності. Наукова новизна роботи полягає у тому, що вперше в межах окремого наукового дослідження розглянуто особливості боротьби українців з пожежами на торфовищах та на торфорозробках в УСРР у першій половині 1930-х років на основі раніше не досліджених архівних матеріалів державних архівних установ України (Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України та Державного архіву Харківської області), частина з яких вперше вводиться до наукового обігу. В роки утвердження тоталітарного режиму в Українській Соціалістичній Радянській Республіці у 1930-1931 роках велике значення у попередженні неконтрольованих загорянь на торфових розробках та на торфовищах нашої держави мали уповноважені та компетентні представники Українського державного лісогосподарського тресту (УДЛТ). Протягом 1932-1935 років більше повноважень в управлінні вітчизняними торфорозробками та ліквідацією пожеж на їх територіях, а також на територіях, не розроблених промисловим шляхом, торфовищ мали установи та організації Управління уповноваженого народного комісаріату лісового господарства СРСР при Раді народних комісарів УСРР (УУНКЛГ СРСР при РНК УСРР). Безпосередніми профілактичними заходами із запобігання виникнення пожеж та процесами ліквідації загорянь на торфорозробках та торфовищах в УСРР у досліджуваний період займалися в основному вогнеборчі дружини добровольців, що розміщувалися у селах неподалік торфорозробок та торфовищ, робітники лісництв та звичайне місцеве населення, що могло бути задіяним до гасіння пожеж та протипожежних профілактичних заходів шляхом трудової повинності. Слід зазначити, що часом, діяльність вищезгаданих суб’єктів пожежогасіння стикалася із певними проблемами: пожежникам іноді не вистачало професіоналізму та досвіду; штучно створені підпали в межах протестного руху опору українських селян проти злочинної комуністичної політики розкуркулення і колективізації значно збільшували втрати від загорянь; населення та відповідальні за протипожежну безпеку особи не завжди чітко та вчасно дотримувалися профілактичних інструкцій, правил та розпорядження з пожежної безпеки; на вогнеборчу справу не виділялося фінансування у потрібних для ефективної боротьби з вогнем обсягах. Проте, не зважаючи на суттєві проблеми достатньо узгоджена та оперативна робота державних протипожежних органів та установ різних рівнів, вогнеборчих дружин, місцевого населення в УСРР у 1930-1935 роках у досліджуваний період призводила до поступового зниження рівня кількості пожеж та збитків від них на торфовищах та торфорозробках українських регіонів.