ІНСТИТУЦІЙНА СПРОМОЖНІСТЬ ОРГАНІВ ПУБЛІЧНОЇ ВЛАДИ У РЕАЛІЗАЦІЇ ІННОВАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ

Abstract

У статті досліджується проблема інституційної спроможності органів публічної влади України щодо формування та реалізації державної інноваційної політики у контексті людського капіталу та організаційно-технічного забезпечення. Постановка проблеми обумовлена невідповідністю між декларованими цілями інноваційного розвитку національної економіки та фактичною готовністю державних інституцій до ефективного управління інноваційними процесами. Метою роботи є аналіз стану професійної компетентності державних службовців у сфері інноваційного менеджменту, оцінка системи підвищення кваліфікації, дослідження матеріально-технічного та інформаційно-аналітичного забезпечення органів влади, які реалізують інноваційну політику. Основна частина роботи включає теоретичне обґрунтування концепту інституційної спроможності в контексті публічного управління інноваціями, аналіз нормативно-правових вимог до кваліфікації державних службовців профільних департаментів, дослідження наявних програм професійного навчання з інноваційного менеджменту та цифрових компетентностей, оцінку аналітичних можливостей державних інституцій щодо моделювання та прогнозування інноваційних процесів. Висновки дослідження вказують на значні дефіцити інституційної спроможності органів публічної влади, зокрема недостатній рівень спеціалізованих компетенцій з інноваційного менеджменту серед державних службовців, фрагментарність системи професійного навчання, обмежені можливості інформаційно-аналітичного забезпечення та відсутність комплексного підходу до формування інноваційної культури в державному секторі, що потребує системних змін у кадровій політиці та інституційному розвитку.