ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ МЕХАНІЗМИ КООРДИНАЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ ІННОВАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ В УКРАЇНІ

Abstract

Постановка проблеми полягає у необхідності аналізу системних недоліків організаційно-правового забезпечення координації інноваційної політики в Україні, що проявляються у дублюванні повноважень різних органів публічної влади, відсутності чітких механізмів горизонтальної та вертикальної взаємодії між міністерствами, відомствами та місцевими органами влади. В умовах воєнного стану та подальшої євроінтеграції питання ефективної координації інноваційного розвитку набуває критичного значення для забезпечення конкурентоспроможності національної економіки. Метою роботи є дослідження організаційно-правових механізмів координації державної інноваційної політики в Україні, виявлення прогалин у розподілі повноважень між органами публічної влади різних рівнів та розроблення рекомендацій щодо їх удосконалення з урахуванням європейського досвіду. Основна частина роботи містить аналіз нормативно-правової бази координації інноваційної діяльності, дослідження розподілу повноважень між Міністерством освіти і науки, Міністерством економіки, Міністерством цифрової трансформації та іншими центральними органами виконавчої влади, визначення проблемних аспектів міжвідомчої взаємодії та зіставлення української моделі з польським досвідом координації інноваційних процесів. Висновки дослідження свідчать про необхідність удосконалення інституційної архітектури координації інноваційної політики шляхом чіткого розмежування компетенцій між органами влади, створення дієвих міжвідомчих координаційних платформ та імплементації успішних європейських практик з адаптацією до українських реалій.